«Усі діяли так, як дозволяло сумління». Історія лікаря з окупованої Снігурівки

«Усі діяли так, як дозволяло сумління». Історія лікаря з окупованої Снігурівки
Фото: Суспільне
Автор: Дар\'я Свистуха, suspilne.media 30 Сентября 2022 07:50

Валентин Михайлович 32 роки попрацював у Снігурівській лікарні. 19 березня 2022 року, коли війська РФ захопили місто, чоловік відмовився співпрацювати з окупаційною владою. До кінця квітня медпрацівник виконував свої обов'язки й не покидав стіни закладу, поки не було прямої загрози його життю.

Свою історію про життя та роботу в окупованій Снігурівці, що на Миколаївщині, лікар розповів «Суспільному».

Лікарі залишили медзаклад

- Війна почалася, щурі повтікали. Головний лікар (молодий хлопець за 30 років), його рідний брат, співмешканець начмеда, начмед і його дружина. У перший день війни втекли з лікарні, кинули лікарню. Кинули хворих. Вони місцеві жителі всі. Їх не кликали на фронт з автоматом в окопи. Вони повинні були залишитися та допомагати людям.

Коли почали поступати наші хлопчики 20-річні, з Антонівського, з Каховського мостів, не було кому надавати допомогу. Мені подзвонив голова міста, о шостій годині вечора я приступив до обов’язків. І о восьмій годині вечора привезли мені розпорядження виконувати обов’язки головного лікаря.

І після цього це все почалося. На час, коли почали поступали наші воїни, не було нічого, не було скальпелів. Мені довелося вночі відкрити приватні аптеки, люди дали нам все, — розповідає Валентин.

Два місяці жив у лікарні

- Ніяких вказівок щодо роботи лікарів не було, усі діяли так, як дозволяло сумління. Додому не їздив, я постійно жив в лікарні, тому що це вже почалася війна. Надходили поранені, тобто 25-26 числа ми намагалися надавати допомогу. А з черепно-мозковими травмами, з переломами великих кісток, з травмами очей ми відправляли в Миколаїв, — каже чоловік.

У лікарні зникло світло та інтернет

- У місті повністю зникло світло, ми то в лікарні мали ще світло, бо до нас доходило, а потім і в нас зникло. Виходить, що в усьому місті одна єдина організація, що працює, це лікарня, немає кому світло ремонтувати. Водоканал не працює, тому що світла немає, також повтікали керівники, — додає лікар.

Перші дні війни

- Місто не було в окупації до 19 березня, але через Снігурівку проїжджали їхні колони, танки супроводжували бензовози, чи там бочки з горючим. Тобто окупації не було, поліції їхньої і так далі не було, але через місто проїздили.

У перші дні війни, проривалася колона танків, через Снігурівку йшла. Наші хлопці з територіальної оборони з якимись автоматами, коктейлями Молотова їх повернули назад. Підпалили якусь певну кількість, потім прилетіли наші вертольоти ще та їх розстрілювали, ті танки, — згадує чоловік.

Оборона міста тривала до 19 березня

- Війська РФ прорвалися до Снігурівки. Тоді медпрацівники вирішили вивозити поранених військових ЗСУ з лікарні. Був випадок такий, що в реанімації лежить хлопчик з переламаними ребрами, дренажем в грудній клітці. Мене кличе, я приходжу, запитую, що таке. «Лікарю, спаліть мої документи, спаліть мою форму, тому що мені зателефонували хлопці, що прориваються в Снігурівку окупанти!»

Я забрав документи. На той час я вже був готовий до евакуації. Мені підприємці-фермери купили спортивні костюми, купили взуття для того, щоб їх відправляти, як цивільних людей. Я забрав документи, покликав карети швидкої допомоги. Спустили ми того хлопчика у швидку. Дав вказівку їхати на трасу, виключати мигалки та фари, щоб ніхто не побачив. Ми вивезли хлопця, — розповідає Валентин.

Розмова з військовими РФ

- Я вийшов до них, я не хотів, щоб вони заходили в лікарню. Я вийшов, у мене було чорне пальто таке, руки в кишенях. Він тягне мені руку вітатися, я руки з кишені не витягнув. Вони мене запитали за зброю, вони запитали за військових, вони мені розповіли вже, які корпуса в мене працюють, а які не працюють, які закриті. Запитали чи в підвалах немає зброї. Я почав у них питати, чому вони прийшли до нас. «Ми не прийшли вашу землю забирати, — кажуть, — ми прийшли боротися з нацизмом», — говорить медпрацівник.

Перевірки в лікарні, допити медпрацівників та пацієнтів

- На Великдень, 24 квітня, спочатку в лікарню, а потім у квартиру прийшли з обшуком. Приїздять, давай обшуки робити в мене, у моєї дружини в кабінеті. Потім повели мене в кабінет головного лікаря, години дві проводили зі мною бесіду, щоб я перейшов на їхню сторону. Я їм сам, може, не був цікавий, але мова була за колектив.

Заборонили мені виїздити за межі Снігурівки, заборонили мені хворих вивозити до Миколаєва. «Ви повинні йти, у нас буде референдум, — кажуть, — ви маєте йти на референдум усім колективом». Я їм пояснював, що я цього робити не буду, я лікар, я політикою займатися не буду, я займаюся лікувальною роботою і все, — каже головний лікар.

Кілька годин у російському полоні

- Вони приїздять, кажуть: «Ти не лікар». Забирають мене, заводять в лікарню, є така клітка для затриманих, заводять туди. Потім приходять, одягають мені наручники, допитали водія. Вивели мене з лікарні, повезли додому. Били, вони мене били. Вони мені розповіли, що будуть струмом бити, кип’ятком, але тут мене просто били. У полоні провів десь години три-чотири. У наручниках, — згадує чоловік.

Черговий обшук

- Забрали гроші, золото забрали, знайшли вишитого Шевченка, просто він навіть не в рамочці був. Просто на тканині вишитий. «Це хто такий?» Я б їм сказав, але тоді не до того було. Я не знав, що зі мною робитимуть. У мене була радість, що я дружину в останній момент, але вивіз із міста, — говорить лікар.

Запропонували протягом 24 годин покинути Снігурівку

- Я їм кажу, що вже їду, ви мені машину віддайте. Вони супроводили мене до переїзду, я не хотів їхати в Херсон, хотів на Миколаїв, — каже чоловік.

30 квітня лікар добрався на підконтрольну Україні територію. Станом на сьогодні Снігурівська громада залишається окупованою Російською Федерацією.

Приєднуйтеся до нас:

Миколаївські енергетики розповіли, в якому стані були пошкоджені окупантами мережі

«Деякі села фактично припинили існувати». Як Шевченківська громада на Миколаївщині пережила російську окупацію

Чому так швидко здали південь? Реконструкція подій перших днів війни

«Результат протидії дронам зараз досягає чи не 100%» – успіхи та ноу-хау Миколаєва в боротьбі з дронами-камікадзе

Тікали від війни, а потрапили в окупацію – історія родини з Миколаєва