Автор: Марина Поліщук 07 Августа 2022 10:32

Чому важливо виїжджати з окупованих регіонів і як це зробити – дві історії з Мелітополя

Чому важливо виїжджати з окупованих регіонів і як це зробити – дві історії з Мелітополя
Блокпост на АЗС у Василівці.

Розпочинається нова фаза війни, основний фронт якої протяжністю близько 350 км буде на півдні - про це 6 серпня повідомила британська розвідка. Тож українська влада продовжує закликати жителів окупованих територій Запорізької та Херсонської областей негайно евакуйовуватися до безпечних регіонів країни.

Зокрема, про це в ефірі 24tv.ua вкотре заявила міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Ірина Верещук.

Чиновниця наголосила, що про бажання евакуюватися необхідно повідомити на гарячу лінію міністерства - за номером 1548.

За її словами, людям допоможуть:
- зареєструватися;
- виїхати до місця, звідки проводитиметься евакуація;
- транспортують до місця, де мешкатимуть.

Евакуйованих розміщують у регіонах, що знаходяться далеко від лінії фронту.

За словами Верещук, щодня з Херсонської та Запорізької областей виїжджає 1000-1200 людей. «З 1 по 5 серпня виїхало 5330 людей», – зазначила вона.

Верещук додала, що в цю статистику не включено людей, які евакуйовуються на власному автотранспорті: «Ми не могли їх зафіксувати, але ми точно знаємо, що люди їдуть, і їде все більше».

Подробиці про виїзд із Мелітополя в інтерв’ю розповідав законний мер міста Іван Федоров. Своїми історіями поділилися і двоє місцевих жителів – чиновник та волонтерка, які нещодавно зуміли вибратися з окупації, пише kp.ua.

КОЛАБОРАНТИ «ЗДАЛИ» ОКУПАНТАМ ПРАЦІВНИКІВ МЕРІЇ, ПОЛІЦІЇ, СБУ

Днями з Мелітополя зміг виїхати співробітник мерії Олександр Саєнко.

- Я діставався Запоріжжя з Мелітополя майже 5 діб. У Василівці - табір просто неба. Антисанітарія жахлива, собаки, сміття. Цілий день на спеці. Багатьом стає погано. Дехто їде додому - не витримує. Ті, хто стояли в черзі трохи раніше за нас, розповідали про померлих: переважно жінки похилого віку з кардіологічними проблемами. Коли траплявся гіпертонічний криз, зрозуміло, що ніхто в чистому полі не покладе їх під крапельницю та кондиціонер. Там ні туалету, ні продуктів. Іноді підвозять їжу, але на неї космічні ціни. Півлітрова пляшка мінералки коштує 50 грн, пиріжок – 25 грн.

- Як вам вдалося проїхати?

- Мені пощастило: сів до автобуса, де було багато батьків із маленькими дітьми та знайшлося одне вільне місце для мене. Найжорсткіша перевірка – на виїзді, на третьому блокпосту. Там чоловіків виводять із салону і змушують роздягатися до трусів: перевіряють наявність наколок та сліди від бронежилетів. Коли настала наша черга, діти так плакали та кричали, що автобус ходив ходуном. Тому перевіряючий схопився за голову, махнув рукою і всіх пропустив.

- А телефони перевіряють?

- Так. Дивляться насамперед фотографії, у тому числі в кошику. Перевіряють месенджери та соціальні мережі. На щастя, на блокпосту зв'язку немає. Змусити увімкнути телефон та увійти до соціальної мережі не вдасться. Але пам'ятайте - стерильно чистий телефон викликає підозру: отже, людині є що приховувати. Тому видаляти все не можна.

- Важко залишати рідне місто?

- За матеріальними благами я не жалкую. Але там залишилася мама. Вона не могла виїхати, у неї гіпертонія, вона не витримає кілька діб у полі. Я розумів, що її просто не довезу.

- А вам там залишатись було небезпечно?

- Я мешкав у великому 9-поверховому будинку на 8 під'їздів. З нього періодично виводили людей у ​​невідомому напрямку. Наприклад, одного бізнесмена забрали на 15 діб, вимагали нечувану суму, якої він не мав. Його випустили, він із дружиною та дітьми через Крим поїхав до Грузії. На в'їзді на півострів із їхньої машини викинули всі речі, забрали гроші. Залишили трохи заправитися – і все. Людина мала бізнес, свою базу відпочинку, а довелося виїхати без копійки на життя.

Моєму куму теж не пощастило. У нас у місті є американська церква "Нове покоління". Це величезний комплекс, є кімнати для відпочинку, сауни, басейн, тренажерний зал. Поруч невелике селище, в якому мешкав пастир і настоятелі. Один із них, їдучи, продав свій будинок моєму куму: той завжди мріяв про свій будинок, як в американських фільмах. Міг собі дозволити: він айтішник, людина заможна.

Через 5 днів окупації о 3 годині ночі до нього приїхали 12 людей зі зброєю. Витягли з дому, зв'язали руки, поставили на коліна, стріляли під ноги: вирішили, що саме він пастор і має зв'язок із американцями. Перевернули будинок догори дриґом, налякали дітей. Усі знайдені гроші вилучили не питаючи – це звичайна тактика. Після ще кілька разів до нього приходили – знову все перевертали та забирали гроші.

Також у місті розгорнулася справжнє полювання на «атошників» та їхніх рідних: все, що пов'язане з АТО, у окупантів викликає лють. Доходить до маразму. Чоловік довгий час винаймав квартиру і раптом дізнався, що його орендодавець - «атошник», після того як до нього серед ночі влетіли невідомі, скрутили і влаштували допит. Знайдені гроші забрали.

Колаборанти здали окупантам людей, які працювали у мерії, поліції, СБУ. Певно, ще до цього попрацювала розвідка. До мого друга, співробітника мерії, приходили щодня. Він попереджав про це, і я на кілька днів ішов з дому.

До мене теж підіслали колаборанта. Він сказав: «Ми знаємо, хто ти, нам відомі твої погляди і заслуги, знаємо, що ти в місті і де ти живеш. Ти маєш три шляхи – ти можеш піти з нами на співпрацю, потрапити на підвал чи виїхати до Запоріжжя під обстріл. Думай, вирішуй, у тебе небагато часу». Після цього я став потихеньку збиратися до Запоріжжя.

УСТАНОВИ ЗАХОПИЛИ, АЛЕ ДО ПУТТЯ НЕ ДОВЕЛИ

Катерина Кучина - колишній керівник гуманітарного штабу, що відкрився в мелітопольському Палаці культури. Вона мала доступ до списків людей, які організовували весь процес гуманітарної допомоги. Можливо, з цієї причини на дівчину полювали окупанти. На щастя, Катерині вдалося вибратися із міста.

- Вас справді переслідували? Навіщо?

- Можливо, окупанти хотіли організувати такий же процес, який організували ми. Але це правда, що я отримувала дуже багато погроз. Мені писали та дзвонили з невідомих номерів кілька днів. Говорили, що я маю прийти в адміністрацію, що вони знають, де я проживаю, їм все відомо про мою родину. Вимагали від мене прийти та надати інформацію, пов'язану зі сферою моєї діяльності. Коли я почала отримувати по 10 дзвінків на годину, зрозуміла, що не можу залишатися в місті. До цього доводилося постійно міняти житло.

- Як ви все це витримали?

- Мені було страшно. Коли бачиш навколо чеченців, розумієш: тебе нема кому захистити, немає такої структури – поліції, СБУ. Нема кого кликати на допомогу. Вони можуть зупинити тебе, щоб перевірити документи, і навіть застосувати фізичну силу. Чому це відбувається і хто буде наступним, невідомо.

Атмосфера в місті залишається напруженою через постійні обшуки: жителі регулярно бачать, як приходять до їхніх сусідів. Крадуть людей та утримують невідомо де. Не можна зрозуміти, за якою системою це відбувається: до кого прийдуть наступного. Буває, людей допитують просто на вулиці. Моральних принципів у окупантів немає взагалі.

- Не дивно, що багато мелітопольців виїхали після окупації.

- З Мелітополя виїхало понад 60% населення, при цьому до міста заїхало багато росіян – військові зі своїми сім'ями на машинах.

- Що відбувалося у місті перед вашим від'їздом?

- У місті дуже багато військової техніки з російськими прапорами. Вона псує дороги, які ми так довго ремонтували. Усюди – військові зі зброєю. Розвісили білборди з цитатами Путіна на кшталт «Ми один народ» та іншою пропагандою. Військові не дотримуються правил дорожнього руху. Такий хаос на дорогах!

Біля «Приватбанку» – це єдиний банк, який все ще працює в Мелітополі – збираються великі черги. Люди можуть потрапити туди лише за попереднім записом.

З'явилися структури на кшталт ломбардів, де можна отримати кошти з карток під відсотки. Ставки сягають 15%.

Щодо продуктів харчування та засобів гігієни в магазинах – там дуже маленький вибір. Росіяни відкрили кілька магазинів своєї торгової марки, на полицях виставили одноманітний товар низької якості за цінами в 3 рази вищими за українські.

Навіть такі структури, як морг, закрили. Людям не віддавали тіла рідних, бо вони не мають свого судмедексперта.

Установи захопили, але до нормальної роботи не довели. І якщо потрібно кудись звертатися, то ти залишишся віч-на-віч зі своєю проблемою.

 

 

 

 

Приєднуйтеся до нас:

У Мелітополі окупаційна влада почала примусову мобілізацію – мер Федоров

Путіна більше цікавлять Херсон та Запоріжжя, ніж Луганська область – Інститут вивчення війни

ЗСУ продовжують просування на херсонському напрямку - ОК «Південь»

Військовий облік для жінок, вищі зарплати, пенсії та ЄСВ: зміни з 1 жовтня

Росіяни обстрілюють гуманітарні колони та ускладнюють проїзд на окуповані території