Архив
 |
 |
 |
|||
|
|
|||||
последние номера
Издания:|
|
| Архив / 2005 / Гривна-СВ / № 49 / Зустрінемося в кабачку |
|
Зустрінемося в кабачкуГалина Кокостікова // Гривна-СВ № 49 (212) 02.12.2005 (стр. 5 вкл.) Багато спливло з того часу років. Гостями Херсона були відомі артисти Московського театру сатири, кіно, учасники «Кабачка “13 стільців”», народні артисти, лауреати Державної премії Ольга Аросєва та Борис Рунге. Мені пощастило з ними зустрітися. Ось про що йшлося у нашій розмові
- Ольго Олександрівно, Борисе Васильовичу, які ваші враження від Херсона? Аросєва: Я вперше в Херсоні, і мені до вподоби його сонце і Дніпро, гостинні люди, море квітів, і… полуниця. Рунге: А я вдруге у вашому місті. 40 років тому тут знімали кінофільм «Белеет парус одинокий». Тоді я робив перші кроки у кінематографі й зіграв невеличку дитячу роль. - Як ви прийшли в мистецтво? Аросєва: Ми з Борисом Васильовичем закінчили Московське театральне училище. Нашим першим учителем був В. В. Готовцев. Я почала свою театральну діяльність у Ленінградському театрі комедії. З 1950 року – у Москві. Театр – моє життя. В кіно почала зніматися з 1947 року. Зіграла в 50 кінострічках. Сподобалося працювати з режисером Ельдаром Рязановим. Щодо «Кабачка “13 стільців”», то спочатку ми вважали, що це захоплення недовговічне. Однак кабачок побив усі рекорди довголіття. Перебуваючи у Польщі на гастролях, дізналися, що «Кабачок “13 стільців”» поляки добре знають. Виступали по польському телебаченню. А перед закінченням гастролей нам повідомили: усім акторам – учасникам кабачка – присвоєно звання заслужених діячів культури Польщі. Рунге: Вирішальну роль у виборі моєї професії відіграла участь у зйомках довоєнних фільмів. Театру я віддаю частку свого серця, натхнення. Особливо подобаються вистави, в яких, до речі, беру участь: «Четвертий хребець», водевіль «Гурій Львович Синічкін». Мені до душі тонкий гумор. Де б не був на гастролях – у Франції, Італії, Югославії та в інших зарубіжних країнах – ніколи не відчуваю мовних бар’єрів. Люди розуміють гумор, талановиту гру. Їхні оплески – найвища нагорода. - Ваші улюблені ролі? Аросєва і Рунге: Їх багато. Ми комедійні актори, однак кожний з нас мріє про роль комедійно-драматичну з психологічним забарвленням. Адже в кожній такій ролі є елементи трагедії. На мою думку, чим більше зіткнення таких понять (зауважує Ольга Олександрівна) – тим цікавіший образ. - Пані Моніка та пан Професор, що побажаєте своїм глядачам – жінкам і чоловікам? Пані Моніка: Усім жінкам я бажаю, щоб завжди поруч з ними був такий терплячий, тактовний і уважний пан Професор. Адже у кожної жінки є якісь вади, виявляти до них терплячість – чи не найкраща риса характеру пана Професора. Пан Професор: Жінка є жінка. Слід сприймати її такою, якою вона є. Навіть якщо вона помиляється, мужчині слід перш за все вибачитися перед нею. Ця розмова відбулася давно. Чим живе зараз народна артистка Росії Ольга Аросєва? - Часу спливло багато, – розповідає Ольга Олександрівна. – Багато чого змінилося. Пішов з життя мій чоловік Борис Рунге… У театрі сатири відзначили мій ювілей. В день бенефісу одержала чимало поздоровлень, вітань від дорогих для мене людей. Ельдар Рязанов виголосив тоді: «Її енергії вистачило б розтопити айсберг!» Моя акторська душа вимагає позитивного, гуманного мистецтва. Сьогодні слід серйозно повертатися до таких святих людських почуттів, як людяність, порядність. Нині по телебаченню йде серіал «Даша Васильева. Любительница частного сыска». У ньому бачимо прекрасну гру Ольги Аросєвої. Вона не перебільшила, сказавши: «Як актриса – я відбулася». |