Архив
 |
 |
 |
|||
|
|
|||||
последние номера
Издания:|
|
| Архив / 2005 / Гривна-СВ / № 47 / Зірка Павла Кадочникова |
|
Зірка Павла КадочниковаГалина КОКОСТІКОВА // Гривна-СВ № 47 (210) 18.11.2005 (стр. 03. вкл.) 1960–1970 роки… Час небувалої популярності акторів, час злету радянського кінематографу, його тріумфального прориву на міжнародний екран. Хто не пам’ятає фільми «Повість про справжню людину», «Подвиг розвідника», «Приборкувачка тигрів», «Картина»? Це в них засяяла зірка актора Павла Кадочникова
Він прибув у Херсон на запрошення обласної філармонії. Наша зустріч відбулася у скромному номері готелю «Київ». Павло Петрович – високий, стрункий, підтягнутий – в інтерв’ю повідав мені про свої погляди на акторську професію. Також торкнулися багатьох інших тем. - Актор обов’язково мусить захопити глядача чудовим, неповторним світом кіно. Недарма я і зв’язав усе своє життя з кінематографом. Бо полюбив його пристрасно і ніжно за багатомільйонність аудиторії, за те, що на екрані не можна бути нечесним, приблизним, нечітким. Мій співрозмовник розповідав про роботу з відомими кінорежисерами – Йосифом Хейфіцем, Сергієм Юткевичем, Олександром Столпером, Олександром Івановським. У фільмах цих майстрів Павло Кадочников завжди був героєм не з легенди, а з життя – ніби він прийшов тільки-но з будови, заводу, фронту. - Чому ви, як правило, граєте сильних людей? - Сміливо можу сказати, що сам я сильна людина. Складалося так, що постійно доводилося чи наступати на себе, чи примушувати себе долати неможливі висоти. Життя моє далеко не безхмарне. - Що вас приваблює в людях? - Розум, сила, глибина. Понад усе ціную елементарну порядність, мужність сказати у вічі те, що думаєш. Вважаю, що людям не вистачає бажання виявляти свій розум у повсякденні. Розказав Павло Петрович і про своє особливе ставлення до роліОлексія Маресьєва, про те, як уже на схилі літ довелося знову повернутися до цього героя, читаючи глави з роману Бориса Польового «Повість про справжню людину». Показав тоді мені актор лист-оцінку, яку дав його грі відомий письменник Борис Горбатов: «Я Вас, дорогий Павле Петровичу, знаю не лише по екрану. Стільки років знайомі, але скажу чесно, дивлячись картину “Повість про справжню людину”, я настільки був захоплений Вашою грою, що пові-рив – у Вас немає ніг…»- У цій картині я прагнув діяти, існувати, думати так, як це робив Олексій Маресьєв і багато таких, як він. Ніякої бутафорії, ніяких дублерів і надуманих сцен! Лежав у снігу по дві–три години, вчився ходити на протезах. Мене, як і Маресьєва, вела воля до життя. Павло Кадочников був цікавою людиною. Він дружив і спілкувався з Сергієм Ейзенштейном, Олександром Вертинським, знімався у Нікіти Михалкова. Акторка Людмила Касаткіна згадувала, що більш тактовного партнера вона не зустрічала. Павло чуйно і уважно ставився до неї під час зйомок фільму «Приборкувачка тигрів», допомагав їй бути розкутою на знімальному майданчику. У Херсоні актор побував на запрошення колективу редакції обласної газети «Наддніпрянська правда». Виникла душевна розмова з журналістами. На згадку сфотографувалися. Вручили Павлу Петровичу Кадочникову посвідчення позаштатного кореспондента газети. Ми обмінялися телефонами і дзвонили одне одному. Ось декілька з наших розмов. - У моїй творчій біографії сталося чимало цікавих подій, – ділився актор. – Однак я розповім лише про останні, бо вони настільки хвилюючі, що зараз перебуваю під їхнім впливом. Я безмежно щасливий, що побував у Мурманську, де зустрічався з моряками Північного флоту. У нашій подорожі брали участь Людмила Чурсіна, Юрій Каморний, який грав танкіста у кінофільмі «Визволення», і Оле-на Драпеко – Соня з кінофільму «А зорі тут тихі…» - З кіно не пориваю зв’язків. На Бакинській кіностудії знявся у двох фільмах. У «Поверненні скрипки» граю старого професора музики, людину тонкої душі, інтелігента, закоханого у світ прекрасного. А у фільмі «В Баку дують вітри» у мене діаметрально протилежна роль – німецький резидент, розвідник під прізвищем Каштанов. У моїй творчій біографії чимало позитивних ролей. У даному разі яскравий негативний персонаж. Кінофільм вийшов на екрани. Незабаром глядач дасть оцінку моїй роботі. - Зовсім недавно відбулася ще одна приємна подія. Головний режисер передачі «Літературні читання» Еммануїл Григорович Верник запросив мене прочитати по Всесоюзному радіо глави з роману Бориса Польового «Повість про справжню людину». Пам’ять моя відновила час, коли йшли зйомки цього фільму, незабутні зустрічі з живим героєм – Олексієм Маресьєвим. З якимось особливим піднесенням читав я уривки з роману, наче повернулися ті часи, коли я молодий грав Маресьєва. Мрію прочитати ще фрагмент з «Моїх університетів» Максима Горького. - Зараз, після нашої розмови, поспішаю на кіностудію, де беру участь у дубляжу двох кінострічок: американської «Великі гонки» та латвійської на сучасну тему. Творчих планів багато, хочеться їх усі здійснити, лише б часу вистачило та здоров’я. Передаю херсонцям мої щирі вітання. Творчість Павла Петровича Кадочникова, Героя Соціалістичної Праці, народного артиста, лауреата державних премій, не переривалася протягом 60 років у кінематографічному житті. Душевно, щедро, із самовіддачею, за словами Бориса Пастернака, ділився актор «пережитим, передуманим» з людьми у зіграних ролях, у поставлених ним фільмах. Талант його виблискував різноманітними гранями. Він зіграв і в автобіографічній повісті «Залишайтесь молодими», видання якої актор так і не побачив…Нині Павла Кадочникова немає з нами. Але херсонці можуть згадати зустрічі з цією чистою, світлою людиною і сказати: «Ми вас любили. Ми вас любимо…»Фото з архіву автора |