Запали свічку!

Не приведи Господи дивитися в очі своїй голодній дитині – і не знати, що відповісти: «Мамо, хочу їсти…» Бог суддя тим, хто організував штучний голод в Україні 1932–1933 років: їм воздасться. Як розсудить історія і тих, хто нині заперечує Голодомор в Україні: мовляв, у той час важко було усім. Так, було нелегко. Але тільки Україна у «чорні» 1932–1933 роки втратила чверть свого населення. Щохвилини вмирали 17 людей, щогодини – тисяча, щодня – майже 25 тисяч. На самій тільки Херсонщині від голоду постраждали 305 сіл та міст. За попередніми даними, загинули понад 13 тисяч осіб – і ці цифри не остаточні, печальні підрахунки тривають… Свідчення про трагедію збирали по крихтах. В нашій області працювали 386 пошукових груп. Зібрані ними безліч фактів, численні документи, спогади очевидців увійшли до Національної книги пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років.

Не в нашій владі змінити історію. Але наш святий обов’язок – тихим словом пом’янути всіх своїх земляків, які померли від голоду у 30-ті роки минулого століття, всіх, хто не знав, що відповісти опухлим з голоду дітлахам. З ініціативи голови облдержадміністрації Бориса Сіленкова 28 листопада о 15:00 відбудеться Скорботна хода до пам’ятника жертвам тоталітарного режиму, що по вулиці Тираспольській у Херсоні. Збір учасників ходи – до 15:00 на площі Свободи. Об’єднаймося у слові і молитві за Україну! А о 16-й годині цього ж дня засвітимо у вікні своєї оселі свічку віри та надії. Не приведи, Господи, Україні знову пережити таке…