Архив
 |
 |
 |
|||
|
|
|||||
последние номера
Издания:|
|
| Архив / 2008 / Гривна-СВ / № 20 / Забрали у церкви – віддали голодуючим? |
|
Забрали у церкви – віддали голодуючим?Сергій ГЕЙКО // Гривна-СВ № 20 (339) 09.05.2008 (стр. 13) З початком голоду у Поволжі влітку 1921 року серед правлячої більшовицької верхівки почастішали вимоги негайної конфіскації культових цінностей. Однак патріарх Російської Православної Церкви Тихон, випереджаючи події, звернувся до пастви: «До тебе, православна Русь, перше слово моє! В ім’я і заради Христа гукає тебе вустами моїми свята Церква на подвиг братньої самовідданої любові. Поспішай на допомогу бідуючим з руками, сповненими даром милосердя, з серцем, повним любові і бажання урятувати голодуючого брата». Почався добровільний збір пожертв віруючих. Це викликало рішучий спротив найбільш ідейно зашореної частини більшовицького ЦК – Троцького, Зінов’єва, Ярославського, Бухаріна. При цьому вони посилалися на інструкцію наркомату юстиції про заборону релігійним організаціям займатися благодійною діяльністю. Під тиском цих діячів 23 лютого 1922 року Всеросійський Центральний Виконавчий Комітет (ВЦВК) приймає постанову: «Запропонувати місцевим радам у місячний термін з дня опублікування цієї постанови вилучити з церковного майна, переданого у користування груп віруючих усіх релігій по описах і договорах, усі дорогоцінні предмети з золота, срібла і каменів, вилучення яких не може суттєво зачепити інтереси самого культу». Усе це робилося начебто задля порятунку голодуючих Поволжя. Та, окрім цього, влада переслідувала ще й інші цілі, які багато десятиліть намагалися замовчати. По-перше, за роки громадянської війни Червона армія сягнула неймовірної кількості – 5,5 мільйона солдатів, що заледве не удвічі перевищувало колишню цар-ську. І після закінчення бойових дій у маніакальному очікуванні світової революції «вожді світового пролетаріату» продовжували утримувати таке величезне військо. Це вимагало значних коштів, тож нічого дивного, коли Тихон завбачливо заявив, що вилучені церковні цінності будуть спрямовані на потреби армії. По-друге, і можливо найголовніше, саме у той час радянська Росія стояла напередодні повної фінансової катастрофи. Оцінка банківського капіталу, проведена наркоматом фінансів відразу після жовтневого перевороту 1917 року, показала, що державна скарбниця мала 1 мільярд 64 мільйони 300 тисяч золотих карбованців. Із цієї суми 235,5 мільйона карбованців були захоплені і вивезені адміралом Колчаком, а 812,2 мільйона карбованців пішли на виплату у 1918 році Німеччині за умовами Брестського миру. Залишився, як бачимо, мізер. І Ленін проголошує: «Нам що б не було необхідно провести вилучення церковних цінностей найрішучішим і найшвидшим чином, чим ми можемо забезпечити собі фонд у декілька сотень мільйонів золотих рублів». Апетити ростуть і, переконаний у фантастичних скарбах церков, Ленін закликає уже «взяти у свої руки фонд у декілька сотень мільйонів золотих рублів (а може бути, і в декілька мільярдів)». Патріарх ще раз пробує запобігти свавіллю і звертається до усіх церковнопарафіяльних громад РПЦ з посланням-закликом здавати дорогоцінні церковні прикраси і предмети, які не використовуються у богослужінні. Та де там! Ленін 19 березня пише членам політбюро скандального своєю жорстокістю і кровожерливістю листа, що його так довго приховували від громадськості ідеологічні «цербери»: «Вилучення цінностей, особливо з найбагатших лавр, монастирів, церков, мас бути проведено з нещадною рішучістю, без сумніву, ні перед чим не зупиняючись і у найкоротший строк», «ми повинні саме зараз, коли у голодних місцях їдять людей і на шляхах валяються сотні, якщо не тисячі трупів, ми можемо (і тому повинні) провести вилучення цінностей з найскаженнішою і безжальною енергією, не зупиня-ючись перед придушенням якого завгодно спротиву», «ми повинні саме зараз дати найрішучіший і безжальний бій чорносотенному духівництву, щоб вони не забули цього протягом кількох десятиліть... Чим більшу кількість представників реакційного духівництва і реакційної буржуазії вдасться нам з цього приводу розстріляти, тим краще». Після цього доволі млява кампанія вилучення набирає швидких обертів. Уже наступного дня політбюро приймає рішення про активізацію діяльності, а ще за кілька діб усім губкомам партії на місця надходить телеграма за підписами «старости» Калініна та секретаря ЦК Молотова з вимогою конфісковувати рішуче усе. Це викликало занепокоєння віруючих і духівництва, котрі досі з розумінням ставилися до вилучення і навіть допомагали роботі комісій. Патріарх, посилаючись на те, що використання освячених предметів «не для богослужбових потреб забороняється канонами Вселенської церкви і карається нею» і доводячи владі, що навіть він не має права змінювати канони, висловив свою незгоду з таким поворотом курсу кампанії. 9 травня його посадили під домашній арешт, а ще через рік перевели до в’язниці. По усій країні рад прокотилися численні судові процеси над священиками, чимало з яких були розстріляні. А як розвивалися події у формально незалежній тоді (адже СРСР утворено лише у грудні 1922 року), але теж більшовицькій Україні? Можемо стверджувати, що тодішнє українське керівництво неухильно слідувало за вказівками московських вождів. Так, через два тижні після прийняття ВЦВК постанови про вилучення церковних цінностей Всеукраїнський ЦВК приймає тотожну постанову «Про вилучення церковних скарбів у фонд допомоги голоду-ючим», а 3 квітня і політбюро ЦК КП(б) України повністю погодилося з циркуляром ЦК РКП(б) про цілковите вилучення цінностей. Цією діяльністю займалася спеціальна комісія у складі наркома юстиції Скрипника (голова), секретаря ВУЦВК Єрмощенка, наркома внутрішніх справ Манцева та уродженця Херсона наркома продовольства Владимирова (Шейнфінкеля). Цій комісії надавалося право адміністративного арешту і навіть суду за невиконання її рішень. Такі ж комісії були створені на місцях – у губерніях та волостях. У фондах Державного архіву Херсонської області зберігається чимало документів щодо вилучення церковних цінностей на теренах краю. Візьмемо Бериславщину. 25 квітня 1922 року до міста надійшла телеграма від завідуючого відділом управління Херсонського повітвиконкому Гебеля з вимогою вилучити цінності з церков за три дні і здати їх не пізніше 1 травня. Того ж дня збирається спеціальна трійка: секретар партійного комітету Стасенко, начальник міліції Петренко, голова райревкому Мшар. Вони вирішують для проведення вказаної роботи створити збройний загін з 25 комуністів і 2 кулеметів під орудою начальника місцевого гарнізону Цибульського. Але з невідомих причин за кілька годин відбулося друге засідання цієї ж групи осіб, де було змінено попереднє рішення і доручено «роботу проводити лише трійці» при трьох технічних працівниках, а також «зарахувати на утримання волкомдопголу загін, що несе охорону церковних цінностей». Операцію вирішили почати з Бериславських єврейських релігійних установ. Прямо з засідання рушили до Головної синагоги, де й за-брали цінності – 10 фунтів 57 золотників (тодішній фунт дорівнював 409,5 грама, золотник – 4,266 грама. – Прим. авт.) та відзначили, що усе пройшло «без перешкод представників вищезазначеної Синагоги». Потім пішли до Першого Молитовного єврейського будинку, де вилучили майна (8,5 фунта). |