Влада міста злякалася міцного передмістя

Громади – це сусіди
Уже декілька місяців громади Антонівської, Наддніпрянської, Зеленівської, Комишанської селищних рад та Степанівської сільської ради обговорюють намагання влади обласного центру внести зміни до Генерального плану Херсона, включивши до нього території передмість. Міській владі байдуже, що у селищних громад є свої плани щодо використання цих земель та подальшого розвитку передмість. Їх згоди ніхто не питав, порушуючи тим самим Закон «Про місцеве самоврядування». У ньому прописано, що всі органи місцевого самоврядування самостійні, вільні та мають однакові з іншими права і що не існує якоїсь схеми підпорядкування малих громад великим.

Усі громади мають жити як чемні сусіди, поважати інтереси один одного. У нас же відбувається приблизно наступне: жили два сусіди, мали паркан, який відокремлював їх ділянки. Одного дня один з сусідів бере й переставляє паркан, розширюючи власну ділянку. Він нищить квіти, саджанці, господарські будівлі, що були на території, яка належить іншому сусіду, й нічого не хоче чути про незаконність таких дій. Чи це нормальна ситуація? Чи хтось питав постраждалого сусіда, чи хоче він поступитися своєю землею? Звичайно – ні. Щось подібне зараз відбувається й у відносинах міської влади та громад передмість Херсона.

Голос прорізався
Громади дуже активно включилися у процес захисту своїх інтересів. У кожній селищній раді пройшли позачергові сесії, на яких депутати визнали загарбницьку політику міста незаконною. Мешканці перед­мість усього за декілька днів зібрали 4289 підписів на підтримку рішень сесій своїх селищних рад. Якщо взяти до уваги, що усього у передмістях мешкають близько 60 тисяч людей різного віку, то рівень активності громад фахівці оцінюють як дуже високий.

За всіма цими процесами спо-стерігає влада міста. Можна бути впевненими, що великого задоволення від цього вона не отримує. Бо чи не вперше громади передмість продемонстрували, що вони – не «молодші брати», що в них є власний шлях і бажання бути міцними й самодостатніми. Люди згуртувалися навколо цих ідей й відстоюють свої інтереси. Міська ж влада до такого не звикла, міцні передмістя їй ні до чого. Тим більше напередодні виборів. Кому ж сподобається, коли руйнується негласна схема – малі громади мають підпорядковуватись міській владі та мовчки підтримувати всі її дії. Звичайно, що під час виборів, які в нашій державі проходять досить часто, це особливо важливо.

Вирішили знищити
До активності передмість міська влада була не готова, і почалася суцільна паніка. «Ми їх втрачаємо!» – приблизно так зараз виглядають взаємовідносини міста й перед­мість. Треба щось робити, змусити передмістя підкорятися, вирішили окремі представники міської влади і в потоці істерики «народили» чергову «геніальну» ідею: одним махом перекроїти всю систему адміністративно-територіального устрою Херсо­на, щоб узагалі знищити селищні ради, підпорядкувавши їх місту. І це вже ознака повної істерики влади міста. Вона знайшла своє втілення в пропозиції, яка незабаром може стати проектом рішення сесії міської ради. Зветься твір «Про ліквідацію районних у місті Херсоні рад та адміністративно-територіальний устрій міста Херсон». Читати цю працю можна тільки з олівцем, щоб одразу відмічати нісенітниці. А от для людини, яка хоч трохи в темі та розуміється на місцевому самоврядуванні, зрозуміло, що зміна територіально-адміністративного устрою Херсона в запропонованому вигляді – грубе порушення законодавства.

Як руйнують самоврядування
Якщо не торкатися теми ліквідації районних рад, хоча по ній дуже багато питань, а взяти тільки проблему взаємовідносин міста й передмість, то читаємо наступне: «Щоб зняти будь-які питання щодо визначеності порядку організаційно-правових співвідносин Херсонської міської ради та селищних і сільської ради на території міста Херсон, проектом пропонується підпорядкувати селища Антонівка, Зеленівка, Комишани, Наддніпрян-ське та село Степанівка Херсонській міській раді».

По-перше, таке підпорядкування є грубим порушенням Конституції України, бо ці 4 селищні та одна сільська рада були утворені ще в радянські часи. Зараз вони відносяться до юрисдикції Херсонської міської ради, а зовсім їй не підпорядковані, бо в Україні, як в демократичній державі не існує вертикалі в системі місцевого самоврядування. Всі органи місцевого самоврядування самостійні, відносяться до будь-якого району (Комсомольського чи Дніпровського у Херсоні) виключно територіально. Тобто за місцем знаходження якихось державних інституцій чи інших установ (лікарень, наприклад). Отже, міська рада не має права ліквідовувати органи місцевого самоврядування, які не утворювала.

По-друге, що звичайно виходить з попередніх тез, Закон «Про місцеве самоврядування» гарантує самостійність кожному органу місцевого самоврядування, а селищні та сільські ради навіть мають особливий статус – вони базовий рівень місцевого самоврядування. Якщо уявити собі систему місцевого самоврядування в Україні у вигляді багатоповерхового будинку, де фундамент – це сільські та селищні ради, а покрівля – це Верховна Рада України, то знищення будь-якого з елементів, виймання хоча б однієї цеглинки призводить до руйнації всього будинку, а в нашому випадку – системи місцевого самоврядування.

Тож прописана пропозиція про приєднання може бути розцінена як посягання на систему місцевого самоврядування в цілому. Й автори ідеї напевно мають усвідомлювати, до яких наслідків це може призвести і яка відповідальність (до речі, й кримінальна теж) може очікувати за такі намагання.

По-третє: а чи запитував хтось у громад передмість їх думку? Чи хочуть мешканці селищних рад втрачати свою самостійність, бути підпорядкованими місту та просто стати його частиною, втративши свою унікальність, родинні відносини у громадах? Звичайно, що думкою людей ніхто не цікавився. Та й без опитувань зрозуміло, наскільки громади передмість зараз цінують свою малу батьківщину, спокійне існування. За такий устрій життя вони навіть борються. Вони не хочуть, щоб місто розпоряджалося землями – головним ресурсом розвитку передмість. Вони спроможні й самі впоратися з вирішенням питання, як зробити життя своє, родини та громади кращим.

Наприкінці хотілося б зупинитися на ще одному моменті: повноваження щодо зміни територіально-адміністративного устрою належать виключно Верховній Раді. Якщо громади самі на місцевих референдумах виявлять бажання щось змінити, то в нинішньому законодавчому полі тільки це може стати підставою для прийняття відповідного рішення Верховною Радою. Також зміни можливі у ході впровадження територіально-адміністративної реформи, про яку останнім часом хоч і кажуть, але на законодавчому рівні вона не діє.

Громади беззаконня не допустять
- Поява такої ідеї в час, коли громади передмість відчули себе міцними родинами, які хоч і різні, але мають однакові мрії та бажання, – досить знакова подія, – впевнений голова громадського об'єднання «Передмістя» Ігор Семенчев. – Це яскраве підтвердження того, що владі міста не потрібне міцне передмістя, їй не потрібні люди, які вважають себе громадою зі спільними цілями й власним шляхом розвитку. Люди, які мислять, їй не потрібні. Бо якщо людина мислить, її не обдуриш обіцянками, їй не навішаєш локшини на вуха, її не купиш, отже, вона не підтримає владу, яка ігнорує інтереси людей та не прислухається до них.

Залишається тільки сподіватися, що пропозиція змінити територіально-адміністративний устрій не піде далі обговорень, що депутати міської ради, серед яких багато освічених громадян, що орієнтуються у законодавстві, не сприймуть «реформаторські» ідеї серйозно. Хоча ні – нехай якомога більше людей серйозно поставляться до планів влади міста та не допустять прийняття безвідповідальних та незаконних рішень, які порушують інтереси тисяч людей. Тим більше що громади продемонстрували свою спроможність згуртовуватися навколо проблеми і бажання широким загалом при підтримці селищної влади та громадського об’єднання «Передмістя» відстоювати власні інтереси.

Павло ЗАХАРОВСЬКИЙ, громадське об'єднання «Передмістя»