Архив
 |
 |
 |
|||
|
|
|||||
последние номера
Издания:|
|
| Архив / 2005 / Гривна / № 38 / Відставка як виклик саботажу |
|
Відставка як виклик саботажуВасиль ПІДДУБНЯК // Гривна № 38 (558) 15.09.2005 (стр. 3) Директор Херсонського регіонального відділення Аграрного фонду Анатолій Овчарук подав у відставку. Він протестує проти ігнорування урядової програми на підтримку сільгоспвиробника губернатором Борисом Сіленковим
Майже два місяці діє на Херсонщині регіональне відділення Аграрного фонду, започатковане Постановою № 543 Кабінету міністрів від 6 липня цього року. Пропонуємо актуальне інтерв’ю з екс-директором відділення АФ Анатолієм Овчаруком. - Анатолію Івановичу, що дає селянам створення Аграрного фонду? - Шкода, що для хліборобів півдня цей документ з’явився дещо запізно: жнива тоді практично перетнули екватор. Тому необхідно було широко інформувати наших аграріїв про те, що дасть їм співпраця з фондом. Щоб селяни не віддавали з таким трудом вирощений урожай всіляким зернотрейдерам за півціни, а заставляли його на сертифікованому елеваторі, до того ж залишаючись господарями заставленого збіжжя, взявши у держави пільговий бюджетний кредит під 8,95% річних. З’явилася нарешті можливість одержати вкрай необхідні обігові кошти для фундаменту майбутнього урожаю. Заставлений хліб можна продати через два–три місяці, коли ціни на ринку зростуть. Для такої співпраці стараннями уряду і не без відома Президента Кабмін виділив аграріям Херсонщини 27,5 млн. грн. Керівництву області тільки б радіти цим коштам. Та де там! Мої сподівання, що голова облдержадміністрації пан Сіленков і начальник облсільгосппроду пані Горбенко сприятимуть роботі Аграрного фонду, а через фонд – хліборобам, виявилися марними. Цей державний чиновницький дует зігнорував урядову програму, а в підсумку виявив до потреб села цілковиту байдужість. Якщо не сказати більше. Навіть слово «шкідництво» тут не підходить…- Про це, з вашого дозволу, трохи згодом, аби не склалося враження, що відділення Аграрного фонду, кероване вами, відчувши таку «допомогу», відразу склало руки. - Звичайно, це не так. Всупереч штучно створеним несприятливим обставинам на 12 вересня цього року до фонду звернулося чимало людей, в основному – керівники фермерських господарств. Вони подали заявки на отримання пільгового кредиту на загальну суму понад 4 мільйони 800 тисяч гривень, запропонувавши під заставу більше 10700 тонн зерна. Із названої суми 1196 тисяч гривень господарства отримали і практично освоїли їх. Робота, як-то кажуть, не згорнута і зараз: всупереч «трансляції» начальницьких вказівок з Херсона, хлібороби везуть зерно на елеватори. Процес іде. Але... На моє тверде переконання, вже до 1 вересня, як планувалося, державна позичка в повному обсязі працювала б на врожай наступного року. На жаль, голови райадміністрацій і начальники райсільгоспуправлінь діяли за вказівкою згори: не заводьтеся з Аграрним фондом! І не «заводилися». Від жодного районного «міністра» заявок на отримання бюджетної позики не надійшло. - У якому ж місці дорогу хлібові з полів до елеватора перебігла чорна кішка – пробували відшукати? - «Кішка» з’явилася одразу після того, як мене, всупереч волі пана Сіленкова, призначили на посаду директора відділення Аграрного фонду. Тут і почалася «тиха», а подекуди відверта війна зі мною, а отже і з фондом. Довелося навіть звертатися до преси, аби навернути губернатора до співпраці – одну ж державну справу робимо… Не подіяло. Пан Сіленков взагалі відмовився прийняти мене. Попри те, що був лист за підписом міністра аграрної політики Олександра Баранівського такого змісту: «зобов’язую Вас вжити заходів щодо розміщення регіонального відділення Аграрного фонду, забезпечення зв’язком, іншими засобами для роботи», ніяких зустрічних кроків не зробила протеже пана Сіленкова начальник облсільгосппроду Горбенко. З власної ініціативи, думаєте? - Так як же почали працювати? - Мені довелося за власний кошт стягувати в обдертий, мов після нашестя варварів, кабінет стільці, столи, налагоджувати телефонний зв’язок. Також на власній автомашині їздити на зустрічі з фермерами, керівниками сільгосппідприємств, селянами, заповнюючи інформаційний вакуум навколо відділення фонду, створений згаданими вище чиновниками. Позиція губернатора озвучена ним на прес-конференції, що пройшла 26 серпня: «Овчарука призначено у Києві. І перед ним сьогодні стоїть конкретне завдання. А потім… якщо він провалить, то треба буде за це відповідати. Але не Сіленкову...» І поки я їздив по області, збираючи для держави хліб, допомагаючи селянам брати пільгові кредити з тим, щоб було за що орати і сіяти, Сіленков мало не щодня телефонував то у Міністерство агрополітики, то в Аграрний фонд, благаючи Київ звільнити з посади невгодного Овчарука. А тим часом я в-восьме добивався до губернатора на прийом, аби спільно вирішити ряд серйозних і невідкладних проблем, враховуючи повноваження голови області. - Назвіть одне–два з цих питань. - Керівництво ВАТ «Новокаховський комбінат хлібопродуктів» навідріз відмовилося приймати на зберігання хліб від селянсько-фермерського господарства «Зоря Каховщини». Назбиралося чимало фактів несправедливого (для селян, звісно) визначення класності зерна на елеваторах, відмов у видачі подвійного складського свідоцтва сільгоспвиробнику… Скажіть, хіба ж втручання у ситуацію пана Сіленкова не поклало б край неподобствам? Чи може він справді, як доводиться все частіше чути, втратив авторитет? Відсутність співпраці з губернатором, а ще «авторитетні плітки» деяких високопосадовців, що в Аграрного фонду немає, мовляв, коштів, гальмувало отримання селянами кредитів. І хто від цього виграв? Амбіційний тандем Сіленков–Горбенко, взявши курс на дискредитацію Овчарука як посадовця, підривав своїми діями не мій авторитет і ділову репутацію, а діяльність регіонального відділення Аграрного фонду. Зрештою, хіба ж мали ці люди своїми далеко не безневинними діями зривати важливу урядову програму? І ще. Уже 22 липня (на четвертий день мого призначення на посаду!) начальник облсільгоспуправління Горбенко, будучи у відрядженні в Києві, надіслала у Херсон депешу: «Телефонограму Овчарука, що адресована керівникам райсільгоспуправлінь, керівникам сільгосппідприємств області з проханням інформувати про готовність отримання пільгової позики, або ж причини, що перешкоджають отриманню кредиту, не відправляти». Декому ця керівна дама ще й пояснила: «Ми тут з Борисом Віталійовичем (Сіленковим. – Прим. авт.) уже вирішили питання з відставкою Овчарука». Далі. 28 липня я подав на ім’я голови облдержадміністрації доповідну про зумисне ігнорування виконання урядової програми хлібозаготівель. І що? На цей сигнал пан Сіленков не відреагував і досі! Пізніше, 18 серпня, я одержав факсограму від заступника губернатора з питань АПК Анатолія Осіннього з пропозицією взяти участь і виступити на нараді облсільгоспуправління у сільгоспкооперативі «Радянська земля» Білозерського району. На це зібрання з’їхалося чимало керівників сільгосппідприємств, голів сільрад. Я зібрався ще раз розповісти про важливість співпраці з Аграрним фондом, закликати людей до взаємовигідної співпраці. Та тут на нараду прибула пані Горбенко. І тут же заявила: «Я тобі слова не дам!»- Ви скаржилися губернаторові? - Пан Сіленков випередив мене. Він зателефонував мені на мобільник, і я почув від цієї державної особи таке: «Ти щєнок! Я зроблю все, щоб тебе не було!» А 2 вересня заступник начальника облсільгоспуправління Маргарита Степанова запросила мене на обласну колегію цього відомства. Та з’явилася пані Горбенко і, побачивши мене, махнула рукою у бік вхідних дверей: «На правах ведущей я прошу вас, Анатолий Иванович, покинуть зал!..»Та на цьому черговий етап «співпраці» цього аграрія від політики з фондом не закінчився. 9 вересня дізнаюся, що ніхто інший, як пані Горбенко, таки добилася в Києві того, що області зрізали обсяг пільгових кредитів майже вдвічі – до 15 з лишком мільйонів гривень! - Які ж мотиви? Може пільгові гроші селу більше не потрібні? - А хіба ж ви не знаєте… Через безгрошів’я і безглуздя окремих чиновників область догосподарювалася до того, що 400 тисяч гектарів (вдумайтеся у цю цифру!) окупували бур’яни, в тому числі й карантинні. От що треба врізати пані Горбенко, так це площі під чортополохом…В області «завал», а тим часом Сіленков, пробившись у телестудію «5-го каналу», просторікує мало не про розквіт області під його мудрим керівництвом. Аби ж люди на собі цього «розквіту» не відчували, то хай би розказував на сон грядущий…- Невже знову приписки і демонстрація бажаного замість дійсного? - А хіба ні? Пан Сіленков більше займається «шумовими ефектами», ніж боротьбою з негативними явищами. Думаю, що незабаром ми дізнаємося про багато цікавих фактів. - А що ж далі? - Життя було до Сіленкова, буде і після нього. Тому я все ж закликаю господарів землі: отримуйте пільгові кредити, не продавайте хліб за безцінь зернотрейдерам, на які вам можливо навіть пальцем вкажуть «доброзичливці». Хочу, щоб і начальник облсільгоспуправління Світлана Горбенко врешті-решт допомагала всім так же швидко отримувати пільгові кредити, як допомогла це зробити рідній сестрі, керівникові одного із сільгосппідприємств…- Що спонукало написати вас заяву про звільнення? - Відкрите ігнорування державної програми підтримки вітчизняного сільгосптоваровиробника головою облдержадміністрації Борисом Сіленковим та його підлеглими, а також дискредитація мене як посадовця. Напередодні приізду Президента на Херсонщину своєю відставкою хочу звернути увагу Віктора Андрійовича на саботаж, який має місце з боку губернатора не тільки по відношенню до Аграрного фонду. В області склалася нездорова обстановка, яка продовжує загострюватися. - Дякую за це непросте інтерв’ю. |