Чутлива душа майстра
Галина КОКОСТІКОВА // Гривна-СВ № 39 (202) 23.09.2005 (стр. 4)
25 вересня виповнюється 85 років з дня народження нашого земляка – народного артиста СССР Сергія Бондарчука
Так сталося, що у свій час мої журналістські стежки перетнулися з відомим майстром на київській кіностудії імені О. Довженка. Туди я поїхала на запрошення її головного режисера – письменника Костянтина Кудієвського. Він познайомив мене із Сергієм Федоровичем.
- Я тут у справах, – зауважив Бондарчук. – Приємно було побачити студію, де починав.
І раптом:- А в Білозерці ви бували? Я звідти родом, – задумливо додав Сергій Федорович.
І я помітила, як в його теплих карих очах наче засвітилися ласкаві, золоті промені гарячого таврійського сонця, в них – радість і прихована туга.
- Там моє коріння, – з гордістю мовив Сергій Федорович. – З рідним краєм пов’язано стільки дитячих спогадів, які переплелися в одну найкращу картину мого життя. Малюком разом з хлопцями бігав на кургани, розташовані за селищем, щоб побачити край землі, про який говорили старі люди. Мене цікавило все! Друзі навколо стрибали, гралися, а я сидів на пагорбі й мовчки спостерігав за яскравим сонцем, блакитним небом, жовтими жнивними ланами. Любив широкий роздольний степ. На повні груди дихав його різнотрав’ям. Ще до школи мене захоплювали вірші Кобзаря, багато їх вивчив напам’ять. У нашій хаті, як і в інших, висів у рушниках портрет Шевченка. Взагалі у Білозерці читали і співали Шевченка і старі, і малі. Відверто кажучи, був надзвичайно щасливим, коли режисер Савченко доручив мені роль Тараса Шевченка в однойменному фільмі. Його вислів про поета: «Шевченко – то Гамлет, мислитель драматичної долі» назавжди запам’ятав.
На студії я ще кілька разів зустрічалася з Сергієм Федоровичем Бондарчуком. Ми бесідували як добрі знайомі. Адже він – наш земляк – не пропускав жодної нагоди, щоб не поцікавитися, як живуть трудящі Херсонщини.
Згодом – телефонні розмови. Поздоровила його з новим кінофільмом «Степ», по Чехову, зауважила, що в фільмі є прекрасні кадри безкрай-нього степу.
- Це ж наш безмежний херсонський степ поставав у моїй уяві, – сказав майстер.
На жаль, зустрітися більше не довелося. Але я знала з розповідей його близьких, що він займався скульптурою, живописом, годинами міг слухати Чайковського, Бетховена, перечитував Пушкіна, Толстого. Цікава деталь: Папа Римський Іоанн Павло II, у свій час познайомившись з Сергієм Бондарчуком, дізнавcя, що він віруюча людина. І запропонував йому келію у Ватикані, куди майстер міг приїхати в будь-який час для зосередження і усамітнення.
Бондарчук був дуже прискіпливим, і коли працював з молодими режисерами часто повторював: «Невиразних фільмів не буває». Адже сам собі не дозволяв фальшивити ні як режисер, ні як актор. Прагнув правди, розкриття таїнств душі, був вимогливим до себе і до інших. Любив Сергій Федорович слова Короленка: «Одним крилом по землі, іншим – по небу»…Визначний майстер у повній мірі розкрив долю Андрія Соколова, Івана Звягінцева, Димова, Астрова, академіка Ігоря Курчатова, кардинала Монтанеллі, Отелло, П’єра Безухова, батюшки Сергія…Сьогодні Героя Соціалістичної праці, народного артиста СРСР, лауреата державних і численних зарубіжних відзнак, кінорежисера і кіноактора Сергія Федоровича Бондарчука немає з нами. 25 вересня йому виповнилося б 85 років. У Білозерці, на будинку, де жив Бондарчук, встановлено меморіальну дошку. Україна і Херсонщина дали йому путівку у велике мистецьке життя. Ми схиляємо голову перед чутливою душею великого Майстра.
Зліва фото Віктора ЦЮЗЯ
|