Архив
 |
 |
 |
|||
|
|
|||||
последние номера
Издания:|
|
| Архив / 2005 / Гривна-СВ / № 52 / Троянди Едіти |
|
Троянди ЕдітиГалина КОКОСТИКОВА // Гривна-СВ № 52 (215) 23.12.2005 (стр. 3 вкл.) Коли народна артистка Едіта П’єха виступала в херсонському кіноконцертному залі «Ювілейний», тут, як кажуть, яблуку ніде було впасти. Тепло, з любов’ю вітали співачку, даруючи безліч квітів, особливо троянд
Як розповідала пізніше Едіта, вона дуже зраділа, коли, ведучи переговори про гастролі в Херсоні, почула, що в нашому місті багато троянд. Розмова почалася зі споминів…- Едіто Станіславівно, розкажіть, будь ласка, про своє дитинство…- Мої батьки – поляки. Народилася на півночі Франції (поблизу міста Кале), в сім’ї емігрантів. Мати, батько, брат працювали на французьких шахтах. Кінця війни дочекалися лише я та мама. Батько і брат померли. Потім мене привезли до Польщі, де я навчалася у школі, закінчила ліцей. Увесь цей час співала у хорі. Далі – відділення психології філософського факультету Ленінградського університету. Тут я познайомилася з учасниками ансамблю «Дружба». Так розпочалася моя біографія співачки. Завжди на концертах я пригадую батька. Мені так хотілося виконати пісню, яка розповідала б про нього, про шахтарську працю, голод і війну. Здається, бачу його обличчя серед троянд. Батько обожнював ці квіти. І тому я дуже вдячна криворізьким авторам Ладиженському та Перетяченку за пісню «Балада про батька». - Вам випала честь тричі представляти сучасну пісню в знаменитому паризькому залі «Олімпія». До того ж маєте французьку нагороду «За зміцнення миру між народами засобами мистецтва»…- Так, «Олімпія» виявилася для мене «доброю феєю». Я не лише співала в цьому залі, але й повністю вела програму французькою мовою. Завжди намагалася і намагаюся робити все заради миру на землі. У складі різноманітних делегацій побувала з концертами у тридцяти країнах світу. - Вам довелося знайомити наших глядачів з Мірей Матьє. Як ви ставитеся до її творчості? - З Мірей я знайома двадцять років. Вона нагадує мені неповторну Едіт Піаф. Одна з моїх найулюбленіших пісень – «Життя в трояндах», яку виконувала Піаф. У Мірей своя манера виконання. Вона ніжна, лірична, зворушлива. - З ким із композиторів, поетів особливо приємно працювати? - Дуже люблю музику Флярковського. Завдяки його пісні «Если я тебя придумала» на нашій естраді з’явилася лірична героїня. Тепла дружба поєднувала мене довгий час з поетом Робертом Рождественським, композитором Оскаром Фельцманом. Пісня «Огромное небо», яку вони створили, на довгий час стала моєю «візитною карткою». У неї я вкладала всю душу, все вміння – так хотілося, щоб зі сцени лунав гімн мужності людини…Нині Едіта П’єха мало співає. На жаль, хвороба ноги підвела співачку. Але вона все така ж мужнья, терпляча і не залишає пісню. Естафету її підхопив онук – Стас П’єха, який теж прагне реалізувати себе у музиці. |