Архив
 |
 |
 |
|||
|
|
|||||
последние номера
Издания:|
|
| Архив / 2002 / Гривна / № 47 / Тавричанка не заздрить американцям |
|
Тавричанка не заздрить американцямВасиль ПІДДУБНЯК // Гривна № 47 (411) 21.11.2002 (стр. 02) - Моя свята мрія: дожити, коли не буде худоби в дворах. Бо хіба ж радість від того, що людина на роботу йде, як замучена вівця? – Віра Найдьонова, багатолітній директор дослідного господарства «Асканійське», продовжує, – треба, щоб люди йшли на роботу з радістю – як на свято! А свято – це пристойна зарплата, за яку можна купити те ж молоко... Я їздила у США, бачила американського фермера. І не заздрила: приватна власність – це тяжка праця. Американська жінка-фермер скаржилася, що за два роки змогла поїхати у відпустку аж на 6 днів. Їй все ніколи: на 300 корів вона і доглядач, і ветеринар, і бухгалтер. У штаті Кентуккі середній вік фермера – 63 роки. Люди там виснажені. І молоко від своїх корів не п’ють: «Це ж сировина!» Ось така вона, заморська правда
наздогнали і німців «Асканійське» десятиліттями спеціалізувалося на насінництві зернових і технічних культур. Йому в 1973-му (ударному) всесоюзний «хлібний» прапор присудили. А грамот, а кубків, а телеграм... Почало було господарство і бавовництвом займатися. Тепер ось – олійний льон випробовують. А тваринництво – то так... Оте «так» протрималося до призначення на директорський пост Віри Найдьонової. Із поїздки в Молдову, де побачила «казкових» корів, Віра Опанасівна повернулася додому з твердим наміром: створити в «Асканійському» велику молочнотоварну ферму. Але той намір вщент розбили в обласному управлінні сільського господарства:- «Асканійське»? Куди ви з вашими показниками лізете! – пригадує керівну «пораду» Найдьонова. – Подумала: «Помиляєшся, шановний!»У лиховісні роки нищення на Херсонщині спеціалізованих молочнотоварних господарств (наказавдовго жити навіть флагман – радгосп «Львівський» у Бериславському районі), у Тавричанці з’явився не якийсь там корівник – ціле містечко. Сказано ж: «Буде фабрика!» Навіть бройлерний птахорепродуктор перепрофілювали (попит на курячі яйця тоді впав). Скрізь упровадили механічне доїння, приміщення «обв’язали» молокопроводами. ...А обласна статистика з гуркотом котилася вниз. У 1996 році область мала 227,7 тис. голів, у 2000-му – 151,6, у 2001-му – 122,5 тисячі. Міліли, відповідно, і молочні ріки. Із 515,2 тис. тонн у 1995-му їх рівень упав до 320 тис. тонн у 2000-му. Кинуті на прорив галузі дядьківські хліви не зупинили падіння. І не зупиняють! Статистику утримують від цілковитого краху такі нечисленні ферми, як у Тавричанці. Таких корів як у «Асканійському» не тримають у жодному селянському дворі. «Німецькі стандарти!» – почув на старенькій охайній фермі у маленькому бригадному селі Солідарне. Бригадир Тетяна Довга пояснила: - На цій фермі утримується більше 300 корів. Від кожної з них у середньому доїмо нині по 21,5 кілограма молока. Те, що його навперебій купують, говорить про якість продукції. Мова велася про літнє, «велике» молоко. А зимове? В «Асканійському» молоко рекордне за будь-якої пори року. Насамперед завдяки двом факторам – високопродуктивному дійному стаду і міцній кормовій базі. - У нас добрі ділові стосунки з інститутом тваринництва «Асканія-Нова», – зауважує Віра Найдьонова. – Українсько-німецьке підприємство «Асканія-Генетик» працює на нас, а не ми – на нього. Оце і є ті «німецькі стандарти» «Асканійського». Без приписок і без натяжок. Дослідне господарство щороку виробляє 4 тисячі тонн молока – третина від районного показника. І це там, де ще збереглися міцні колективні господарства. За всіма параметрами продукція не йде ні в яке порівняння (пробачте на слові) з тією, що надходить з приватного сектора. Дві третини молока «Асканійське» реалізує переробникам , третину «переганяє» на місці. - Є невеличкий молокозавод, на якому переробляємо щодня 3-4 тонни молока. Хоча я колись була противником підсобних підприємств, – щиро зізнається Віра Опанасівна. – Тепер маємо свої вершки, масло, сир і, головне, – якісні відвійки для випоювання телят. А це теж економіка. Та ще й яка! Тваринницька галузь порівняно з рослинницькою давала колись нам 30 відсотків від загального валу продукції, сьогодні – 42. Звісно, якщо виробляти молоко за собівартістю по гривні за літр, то які тут прибутки? А у нас воно прибуткове навіть при тих цінових вакханаліях, що правлять бал на українському ринку. Має господарство, мають і люди. Ті ж доярки одержують по 800-900 гривень. Щомісяця! На їх золоті руки моляться і бригадири, і зоотехніки, і ветеринари, бо зарплату одержують за коефіцієнтом від середньої зарплати доярок. Ми цю практику ввели ще 18 років тому і не міняємо. На корові і земля тримається! В «Асканійському» і самі селяни проти тотальної «хлівизації» України. Тримають худобу, аякже. У приватному секторі тільки корів близько 300 – майже в кожному дворі. А ще є вівці, свині, птиця. Кормами забезпечує господарство і влітку, і взимку. Тут все йде в діло. На полях поруч з новою технікою працюють старі «Дони» і «Ниви»: солому, особливо ячмінну і горохову, змішану із зеленими кормами, чудово їсть худоба. У селі довелося почути, що дядьківський хлів приречений: пасовища розорані, землі здані в оренду, ціни на молоко «зарегульовані». Та й заготівельник зараз грамотний пішов: дай йому молоко високих стандартів. Хіба що які «зальотники» беруть усе, на що натраплять. У Тавричанці в один голос: майбутнє – за крупнотоварним виробництвом! А ще кажуть, що без тваринництва не було б і рослинництва. Що мають на увазі? А хоча б таке. Майже третину (а коли й більше) орних земель у насінницькому, завважте, господарстві займає кормова група. Під люцерною, викою, горохом – чималий шмат степу – понад 1000 гектарів. Цар Горох з компанією не тільки сумлінно працюють на молоко і м’ясні прирости, а й поповнюють запаси поживи у ґрунті. - А ще – регулюють сівозміни, що особливо важливо в жорстких умовах нашого Півдня, – підкреслює Віра Найдьонова. – Та навіть це не головне. Ми щороку вивозимо на зрошувані поля 50-60 тисяч тонн гною, поліпшуємо структуру ґрунту, бо ж гумус у ньому падає і падає. І солому не залишаємо у полях, не палимо, а збираємо, пускаємо на підстилку, щоб був повноцінний гній. Зробили «фабрику молока» – маємо свою «фабрику добрив». А це й економія на «вітамінах» для полів, й економіка. |