Архив
 |
 |
 |
|||
|
|
|||||
последние номера
Издания:|
|
| Архив / 2007 / Гривна-СВ / № 40 / Що таке «xвостизм»? |
|
Що таке «xвостизм»?Сергій ГЕЙКО // Гривна-СВ № 40 (307) 28.09.2007 (стр. 13) Ні для кого не секрет, що період репресій кінця 1930-х років, визначений травневим Указом Президента Віктора Ющенка як «великий терор», коштував життя мільйонам наших співвітчизників. Але знайомлячись із матеріалами Державного архіву Херсонської області, бачимо й інші методи покарання, окрім позбавлення життя і волі. Насамперед, для членів тодішньої державної партії ВКП(б). Найстрашнішим у цьому сенсі було виключення з лав партії, що часто передувало арешту з усіма сумними наслідками. Не набагато кращим була й партійна догана, бо відразу кидала тінь підозри на зазвичай ні в чому не повинну людину. У чому ж існуючий тоді комуністичний лад бачив загрозу сталінським вершителям доль? Прослідкуємо, скажімо, на кількох документах стосовно Бериславського району (орфографія оригіналів збережена). Ще можна зрозуміти виключення з партії голови колгоспу «Пам’ять Леніна» Деряги за побиття «колгоспника-ударника т. Бойченка, декілька разів премійованого колгоспом та урядом – годинником». Бо це, виявляється, було не просто чоловічою бійкою, а «антипартійним вчинком, який порушував Сталінську Конституцію, і направленим на дискредитацію стахановського руху». Услід за цим бідного Дерягу звільнили з роботи, а потім районний партком дав вказівку «райпрокурору т. Зайцеву закінчити слідство і притягти до суворої відповідальності». До речі, зараз мало хто знає, що згідно з нормами тодішнього Карного кодексу, замах на життя чи убивство учасника стаханівського руху було обтяжуючою обставиною при визначенні покарання. Але у зв’язку з процесом так званого «Антисоветского объединенного троцкистско-зиновьевского центра» (ще називають процесом Каменєва–Зинов’єва), влада вирішила «підкрутити гайки», зводячи усі негаразди до, як наголошував 2-й секретар Бериславського райпарткому Плецкевич 18 січня 1937 року ,«за-острения партийной бдительности и непримиримой борьбы с контр-революционным троцкистско-зиновьевским охвостьем и правыми отщепенцами». Що й не дивно, позаяк був заарештований «бывший член партии Новиков, выразивший недовольство линией партии и расстрелом троцкистской своры». Що сталося з головним інженером берислав-ського машзаводу (тоді – завод імені Чубаря) Коломійцем, який «точит антисоветские разговоры о затруднениях в хлебе», документи не свідчать. Як і про агронома МТС Твердохліба, котрий доводив, що «Бухарин очень авторитетный человек, и что его портрет висит у него даже в квартире». Директора Качкарівської середньої школи Котенка вигнали з ВКП(б), бо «в праздник 19-летия Октябрьской Революции оставил детей, школу без надзора, без единого лозунга», а також «за санобарське відношення до парторганізації (приходе, коли хоче, або зовсім не при-ходе на збори)». Так само постраждав бериславський робітник Аким Бережний «за допущення перетво-рення стінної газети пром. артілі “Ч-Швець” в рупор контрреволюції. За грубе перекручення у викладанні історії ВКП(б). За розповсюдження антирадянських анекдотів і пліток». Директор Будинку колгоспник Карпенко, як виявилося, «часто напивається до нестями і одного разу його п’яного виносили з колбуду через вікно», але з партії він «вилетів» не через вікно, а через те, що «держав пластинку з промовою ворога народу мерзотника Зінов’єва і низку релігійних пластинок». Більш пощастило заврайфінвідділом Ніколенку, якому лише оголосили сувору догану за те, що «держав у себе в користуванні з вилу-ченого майна церкви – годинник» і «часто пиячить». Такого ж покарання зазнав Максим Сіденко «за несвоєчасне зняття портретів ворогів народу» і директор заводу Фінкельштерн, бо «самовласной перевіркою предугадувань робочого Шагуна про належність Фінкельштерна до троцкистів – порушив партійний порядок розбори подібних питань». Догану отримав якийсь Сідоренко з колгоспу «Фрайгайт» (село Ударник) «за допущення косовиці лобогрійками 83 га на комбайних ділянках, за потурання антидержавним діям прав-ління колгоспу і хвостизм». Зовсім пощастило Я. І. Літвінову, якого усього лише не затвердили заступником парторга відділу нар-освіти, бо він, бач, «допустив одержання родиною продуктової посилки з Лондона, не реагував і це зкрив від парторганізації» (мабуть, не поділився). А начальника політвідділу зернорадгоспу ім. Юркіна Земскова партія зобов’язала «принять меры и коммунистически воспитывать свою жену». Що вже та витворяла – невідомо. У таких умовах 1937 року як не зробити висновок, що «антисоветские элементы оживили свою враждебную деятельность», отож треба навчити «каждого коммуниста безошибочно распознавать и метко бить врага, как бы он старательно не маскировался». |