ЩО МАЄ ЗНАТИ ЗЕМЛЕВЛАСНИК

Чи мають право неповнолітні особи на передачу їм у власність земельних ділянок та видачу право-встановлюючих документів на них?

Відповідно до статті 25 Цивільного кодексу здатність мати цивільні права та обов’язки (цивільну право-здатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. Статтею 26 зазначеного кодексу визначено, що усі фізичні особи
є рівними у здатності мати цивільні права та обов’язки.

Відповідно до пунктів б) та г) статті 121 Земельного кодексу, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господар-ства – не більше 2,0 гектара; для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах – не більше 0,25 гектара, в селищах – не більше 0,15 гектара, в міс-тах – не більше 0,10 гектара. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 зазначеного кодексу.\

Видача державних актів на право власності на земельну ділянку здійс­нюється відповідно до Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Держкомзему України від 04.05.99 року № 43, зареєстрованого в Міністер-стві юстиції від 04.06.99 року за
№ 354/3647.

Відповідно до статті 242 Цивільного кодексу батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Отже, малолітні, неповнолітні особи мають право на передачу їм у власність земельних ділянок та видачу правовстановлюючих документів на них. Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла 18 років (повноліття), сказано у статті 34 Цивільного кодексу.

Тобто здійснювати розпорядження земельними ділянками зазначені особи мають право при досягненні повноліття.

Щодо набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю.

Статтею 119 Земельного кодексу передбачено, що громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які посвідчують право на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених кодексом.

Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється у порядку, встановленому цим кодексом.

Для реалізації права власності відповідно до частин 1 та 2 статті 118 Земельного кодексу громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває в його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської держадміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, які підтверджують розмір земельної ділянки.

У випадку відмови ради у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання, згідно зі статтею 118 Кодексу (частина 11), має бути вирішене в судовому порядку.

Окремо зазначаємо, що згідно з листом Верховного суду від 29 жовтня 2008 року № 19-3767/0/8-08 норма статті 119 Земельного кодексу щодо набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю може застосовуватися з 1 січня 2017 року відповідно до пункту 1 розділу IX «Прикінцеві положення» Земельного кодексу.

Матеріал підготовлено в рамках інформаційної кампанії Проекту «Видача державних актів на право власності на землю в сільській місцевості та розвиток системи кадастру».