Архив
 |
 |
 |
|||
|
|
|||||
последние номера
Издания:|
|
| Архив / 2005 / Гривна / № 34 / Саботажники на державній шиї? |
|
Саботажники на державній шиї?Василь ПІДДУБНЯК // Гривна № 34 (554) 18.08.2005 (стр. 5) Майже місяць діє на Херсонщині регіональне відділення Аграрного фонду, започаткованого Постановою № 543 Кабінету міністрів України від 6 липня цього року. Строк начебто невеликий. Але вже варто й запитати: що зробила ця важлива і довгоочікувана насамперед селянами структура, аби допомогти хліборобові реалізувати врожай за пристойними цінами і заповнювати засіки цінним в усьому світі українським збіжжям? Це та інші запитання – до директора регіонального відділення АФ Анатолія Овчарука
- Анатолію Івановичу, так сталося, що перший місяць діяльності фонду припав на гарячу пору – жнива…- Запитання зрозуміле. Нагадаю: керівником регіонального відділення наказом генерального директора Аграрного фонду мене призначено 18 липня, а вже через два дні я терміново (час не жде!) провів розширену нараду з керівниками райсільгоспуправлінь, на якій роз’яснив мету створення нашої структури, детально розповів про механізм надання бюджетних коштів безпосередньо сільгоспвиробникові, роздав пакети документів, необхідних, власне, для отримання бюджетної позики за вирощений урожай. Причому, підкреслю, пільгової! Мова йде, ще раз підкреслю, про те, що товаровиробник, отримуючи через Аграрний фонд кредит за ставкою 8,95% річних, залишається власником свого зерна. - Про яку загалом суму позик мова? - Про 27,5 мільйона гривень. Хіба це не солідна допомога виснаженому попередніми обставинами таврійському селу? Уряд поставив завдання чітко: без всіляких бюрократичних перепон якнайшвидше віддати селянам ці кошти, не чекаючи, поки зерно опиниться на токах. Себто: ще до початку жнив держава змогла знайти фінансові ресурси, аби вирішити двоєдине завдання – заповнити державні засіки хлібом нового врожаю і захистити селянина від масштабних обманів з боку несумлінних зернотрейдерів, котрі призвичаїлися скуповувати вирощене за півціни. Схема більш ніж прозора: селянин, притримавши два–три місяці хліб під надійним «дахом», зможе зрештою реалізувати його за пристойною ціною. - Під час згадуваної липневої обласної наради переважна більшість керівників райсільгоспуправлінь тут же висловили позицію товаровиробників: механізм заставних операцій влаштовує, тим паче, що й гроші конче потрібні. - Справді: у присутності начальника Головного управління сільського господарства і продовольства обласної державної адміністрації пані Горбенко керівники галузі висловили готовність співпраці з регіональним відділенням Аграрного фонду. - Можете конкретизувати? - Будь ласка! Скажімо, керівник Голопристанського сільгоспуправління інформував про готовність здати під заставу 5200 тонн зерна нового врожаю. Ми, у свою чергу, готові були без зволікань виплатити селянам 2 мільйони 860 тисяч гривень. В цілому ж, згідно з поданими заявками, затвердженими наказом по Головному сільгоспуправлінню облдержадміністрації № 110 від 18 липня, сільгосппідприємства області засвідчили, що готові, так би мовити, освоїти 27,5 мільйона коштів. - І освоїли? - Станом на 14 серпня до регіонального відділення Аграрного фонду із заявками звернулися не крупні чи середні товаровиробники, а практично лише фермерські господарства. Сума коштів під їхні заявки склала лише 631 тисячу 617 гривень. - Чому лише фермери зрозуміли вигоду від співпраці з фондом? - Цьому є своє пояснення. Сільгосппідприємства області, слід визнати гласно, і досі перебувають під пильним оком, якщо не сказати гнітом, старої адміністративної системи: зверху голова облдержадміністрації, під ним – голови райдержадміністрацій, ще ближче до селя-нина – начальники сільгоспуправлінь. І спробуй тут керівник сільгосппідприємства прийняти самостійне рішення…Я відчув: хтось із владних структур свідомо саботує урядову постанову, ігнорує державну політику хлібозаготівель. Звісно, мова не про зернотрейдерів. Відбила «охоту» від співпраці з регіональними відділенням Аграрного фонду хто б ви думали? Не хто інший як начальник Головного управління сільського господарства і продовольства при облдержадміністрації пані Світлана Горбенко! - Але ж це слова…- Але ж ось документи. Пані Горбенко, замість того щоб підключитися до реалізації державної програми хлібозаготівель, влаштувала таке собі соціологічне опитування серед начальників райсільгоспуправлінь, запропонувавши відповісти на запитання: чи готові ви співпрацювати з Аграрним фондом? Люди на місцях відчули, що запитують неспроста. І тут же почали інформувати «допитливу» начальницю про свою позицію. Так, Нововоронцовське райсільгоспуправління пані Горбенко доповіло: «…на Вашу факсограму від 25.07.05 повідомляємо, що сільгоспформувань, готових до співпраці з Аграрним фондом України по питанню отримання бюджетної позики, в районі немає». Тим часом, достеменно відомо, що в тому ж таки Нововоронцовському районі згідно згадуваного вище наказу облсільгоспуправління № 110 такі підприємства… були! Вони готувалися здати під заставу зібраний урожай на суму 1 мільйон 395 тисяч 900 гривень. Назване сільгоспуправління «підтримали» у Великій Олександрівці, Високопіллі, Новотроїцькому, Скадовську, Голій Пристані, Генічеську… Ще раз кажу: названі факти документально підтверджуються! - Виходить, пані Горбенко за чиєюсь командою згори диригувала авторами відповідей? - Виходить…- Як на мене, то наведений приклад свідчить про негласно оголошену «війну» з Аграрним фондом на Херсонщині. Чи це не так? - Точну відповідь на це питання мають дати представники уряду, правоохоронні органи та й самі сільгосптоваровиробники. Я ж як посадовець можу лише констатувати факти, відстежувати певні дії, тенденцію, інформувати про це Київ. Однак, аналізуючи ситуацію в області з хлібозаготівлями, відверто заявляю: йдеться про цілеспрямований саботаж з боку урядової програми підтримки вітчизняного сільгосптоваровиробника на Херсонщині окремих обласних високопосадовців. - Наведіть, коли можна, факти такої протидії. - Прошу. Невідомо, чим керувався голова облдержадміністрації Борис Сіленков, коли разом з начальником облсільгосппроду Світланою Горбенко вже 22 липня (на четвертий день мого призначення керівником регіонального відділення Аграрного фонду!) просили міністра МінАПК і моє безпосереднє керівництво звільнити мене з посади. 22 липня вранці я підготував телефонограму до керівників райсільгоспуправлінь та господарств такого змісту: «Прошу інформувати про готовність отримання державної позики згідно Постанови Кабінету міністрів від 9.07.05 р. за № 546 через Аграрний фонд або вказати об’єктив-ні причини, що перешкоджають отриманню бюджетної позики в режимі державних заставних закупівель. Тел./факс у Херсоні – 49-12-71». Текст цієї телефонограми, яку я передав у облсільгоспуправління о 14 годині 45 хвилин, оперативно переданий не був. І це при тому, що чотирма днями раніше ми домовлялися із відповідними обласними керівника-ми про співпрацю: урядову програму виконувати неухильно і разом. Натомість – ще один шокуючий факт. Із облсільгосппроду повідомили таке: «О тексте телефонограммы доложено начальнику облсельхозуправления Горбенко С. А. Она сообщила, что телефонограмму не отправлять до ее приезда из Киева». Уявляєте?! Цей же чоловік усно додав: «Керівництво області вирішило питання з вашою відставкою…»- Відставки не відбулося. Як же ви відреагували на таке «менеджерство» з боку губернатора (Горбенко, я так розумію, лише виконавець…)- Спокійно. Думаю: погарячилися, буває, зрозуміють… Тим паче що хлібозаготівлі через Аграрний фонд – не приватна, а державна справа, причому справа великої ваги. П’ять разів приходив до губернатора на прийом, аби закликати його до співпраці і кожного разу Борис Сіленков ігнорував таку зустріч. 28 липня я офіційно подав і зареєстрував доповідну на ім’я губернатора. У довідці відверто заявив: «1. Обласною державною адміністрацією ігнорується виконання Постанови Кабінету міністрів від 09.07.05 р. за № 546 та Закон України “Про державну підтримку сільського господарства”. 2. Відповіді районних управлінь сільського господарства мають характер бюрократичної відписки. Викладене вище дає нам право стверджувати про цілеспрямований акт саботажу виконання державної Програми підтримки сільгосптоваровиробників через механізм у межах режиму державних заставних закупівель зерна. Шановний Борисе Віталійовичу! Під загрозою виконання державної програми. Просимо Вас як голову обласної державної адміністра-ції негайно втрутитися і позитивно сприяти в отриманні сільгосптоваровиробниками бюджетної позики». 29 липня на мою доповідну відреагував… помічник губернатора, заявивши, аби я не заважав пану Сіленкову працювати і що з завтрашнього дня Борис Віталійович у відпустці. Фактично регіональне відділення Аграрного фонду опинилося в інформаційній блокаді, без партнерського місцевого державного плеча. Дякувати журналістам облдержтелерадіокомпанії і редакціям газет, котрі, розуміючи важливість справи великої державної ваги, безкоштовно інформували херсонців про мету створення фонду, особливості його співпраці з селянами. Завдяки журналістам на нас і вийшли фермери, які вже користуються бюджетними коштами на збиранні врожаю, підготовці до посівної. - І якби тісна співпраця фонду з місцевою владою, до якої ви прагнули…- …то сотні господарств одержали б вигідні кредити, вкрай необхідні для успішного завершення сільськогосподарського року і закладки фундаменту нового врожаю. - Отже, співпраці з губернатором не вийшло. В результаті перші кроки хлібозаготівель, на радість зерновим спекулянтам, вийшли провальними. - На жаль… Амбіції чиновника взяли гору над важливою справою. Тут уже слід говорити про державну безпеку і про натуральне шкідництво (давайте називати речі своїми іменами). І правильно буде, коли учасники цього ганебного чиновницького «спектаклю» просто напишуть заяви на звільнення і вибачаться при цьому перед селянами Херсонщини за те, що «підставили» їх. - Кого ви маєте на увазі? - Пана Сіленкова і пані Горбенко. Скажу словами самого ж Бориса Віталійовича: «Майте мужність піти з посади…»- До кого б ви, Анатолію Івановичу, звернулися у цей непростий, сказати б, доленосний для Херсонщини час? - Насамперед – до голів райдержадміністрацій. Під час спілкування з одним з них почув: «Ми – солдати губернатора. Губернатор наказує повзти – повземо, наказує лежати – лежимо, а мовчить – не виявляємо ніякої особистої ініціативи…»Тому звертаюся до шанованих мною голів райдержадміністрацій. Так, ви – солдати, але ж над вами насамперед має бути не чиновник-генерал, а Закон. Ніхто ж не скаже: Сіленков – над Законом, чи не правда? Отож-бо. Давайте не забувати про те, що за вашими плечима – людські долі. Що тільки спільною працею зможемо повернути дітям радість дитинства, старикам – забезпечену старість, школам – тепло… Невже ви думаєте, що прислужуючи губернаторові (а посада ця не вічна), ви, як держслужбовці, дієте в інтересах Президента України, уряду, народу країни? |