Архив
 |
 |
 |
|||
|
|
|||||
последние номера
Издания:|
|
| Архив / 2009 / Гривна / № 12 / Привид боргів ТКЕ блукає Україною |
|
Привид боргів ТКЕ блукає УкраїноюАнтон КОНОНЕНКО // Гривна № 12 (741) 19.03.2009 (стр. 5) Конфлікт України та Росії навколо підписання договору щодо ціни на газ у 2009 році оголив не менш важливу проблему – боргів внутрішніх споживачів перед НАК «Нафтогаз України». Якщо перефразувати відомий вислів «театр починається з вішалки», то можна з впевненістю сказати, що стабільна робота газового господарства країни починається зі 100-відсоткових платежів населення, теплокомуненерго, облгазів і підприємств промисловості за спожитий природний газ. Останнім часом у ЗМІ часто можна зустріти думку, що персональна відповідальність за величезні газові борги лежить мало чи не на кожному громадянині-споживачеві «блакитного палива». Проте насправді ситуація кардинально протилежна. 99% мешканців багатоповерхівок у містах і приватних будинків у селах стабільно сплачують як за спожитий природний газ, так і за спожите тепло. Затримка у платежах за газ і, відповідно, вина за нарощування величезних боргів лежить на підприємствах теплокомуненерго (ТКЕ) й облгазах. Отож, далеко не пересічні громадяни України і тим паче не НАК «Нафтогаз України» створюють багатомільярдні борги за газ. Станом на початок березня 2009 року борги підприємств ТКЕ з початку опалювального сезону 2008/2009 років склали 3,3 мільярда гривень. Чому саме підприємства ТКЕ і облгази винні у нарощуванні боргів? Для цього слід лише знати, що НАК «Нафтогаз України» є власником ресурсу (природного газу), а ТКЕ – платоспроможним покупцем цього газу з подальшим переробленням палива на тепло. Саме таким чином тепло і поступає по трубах і батареях до кінцевого споживача – кожного із нас, кому приходять рахунки і хто користується послугами централізованого опалення. От тільки ми, населення, ці рахунки сплачуємо сумлінно. Про це свідчать дані Державного комітету статистики України, у яких чітко вказано, що населення сплачує за надані комунальні послуги на 97–99%. А теплокомуненерго дозволяють собі розраховуватися із НАК «Нафтогаз України» на 30–40% від вартості отриманого газу. І вважають цей показник дуже-дуже високим. Заради справедливості зробимо важливе уточнення: не платити за газ дозволяють собі керівники цих ТКЕ, які мають конкретні прізвища, імена і по батькові та володіють правом підпису документів. І саме вони повинні нести відповідність за відсутність тепла у квартирах людей. Простіше кажучи, всі проблеми (недоотримання тепла, злий холод вдома, замерзлі батареї, відсутність гарячої води) – це результат роботи ТКЕ, але аж ніяк не НАК «Нафтогазу України». «Нафтогаз» займається тільки постачанням природного газу підприємствам з питань газопостачання та газифікації (облгази). На цьому, зрештою, і завершується роль «Нафтогазу». Далі між собою взаємодіють облгази і теплокомуненерго. Схема наступна:облгази постачають газ ТКЕ, які переробляють його на тепло і продають це тепло людям; населення розраховується за послуги і гроші надходять на рахунки теплокомуненерго, яке платить НАК «Нафтогаз України». Це – ідеальний варіант. У реальному житті частина грошей безслідно зникає (чи осідає) по дорозі в НАК «Нафтогаз України». Безумовно, що ще не було зафіксовано жодного випадку чистосердечного каяття керівника ТКЕ чи облгазу, який би визнав факт розтринькування грошей населення, яке вчасно розраховувалося за тепло або газ. Зате були зафіксовані сотні звернень, закликів і обурень мерів міст і керівників теплокомуненерго щодо невідповідності тарифів на тепло і ціни на природний газ. Справді, це надзвичайно важливий нюанс взаємовідносин НАК «Нафтогаз України» і ТКЕ. Адже керівники регіональних теплокомуненерго заявляють: ми, мовляв, і були би раді вчасно розраховуватися за природний газ, але наші тарифи на тепло не відповідають цінам на газ, який ми купуємо у «Нафтогазу». Проте такі аргументи топ-менеджерів ТКЕ є дивними, якщо враховувати, що вже 4 роки (з 1 січня 2005 року) формування тарифів на тепло належить до компетенції органів місцевого самоврядування. Щоправда, теплокомуненерго або не хочуть, або не здатні домовлятися з міськими, обласними радами щодо встановлення реальних тарифів на тепло. Часто у таких випадках головну роль відіграє політична доцільність, коли дешевими тарифами місцева влада і керівники ТКЕ задобрюють потенційних виборців. А якщо народ запитує «хто винен?» людям вказують на НАК «Нафтогаз України». Мовляв, компанія не дає газу – тому й немає гарячої води, тепла. До речі, питання «реальності» тарифів було вирішене оперативно і швидко у багатьох регіонах, і там населення вчасно отримує як гарячу воду влітку, так і тепло взимку. Нарікання представників ТКЕ, що їм не вистачає грошей для розрахунків за газ, змушують нас згадати про ціни на газ для ТКЕ. Напевно, це є найбільш важливим питанням у взаємовідносинах НАК «Нафтогаз України» і ТКЕ. Ціна на газ для ТКЕ не змінювалася рівно 2 роки (з 1 липня 2006 року по 1 липня 2008-го) і залишалася стабільною на рівні 686 гривень за 1 тисячу кубометрів. Лише з літа 2008 року Національна комісія з питань електроенергетики дозволила поступово піднімати ціну на газ для ТКЕ (787 грн. – вересень, 814 грн. – жовтень, 843 грн. – листопад, 872 грн. – з грудня і по сьогодні). Ціни, до речі, вказані вже з усіма платежами (транспортування газу, постачання газу, ПДВ). Якщо зважати, що у минулому році для ТКЕ йшов імпортний газ по ціні 179,5 долара (не кажучи про сьогоднішні 360 доларів), то навіть по курсу 5 грн. (а з листопада 2008 року курс щоразу зростав) НАК «Нафтогаз України» постачав паливо для теплокомуненерго собі у збиток. І як тут не згадати про компенсацію підприємствам теплокомуненерго, яку Державний бюджет дає щедрою рукою місцевій владі. А це не багато не мало – 7,8 мільярда гривень у 2008 році. Виникає риторичне питання: чому ж тоді ТКЕ скаржаться, якщо держава разом із НАК «Нафтогаз України» допомагає їм і водночас проводить політику підтримки соціальних категорій споживачів? Зважаючи на це, в Україні доволі часто постає питання про ефективність управління теплокомуненерго з боку місцевої влади або призначених владою менеджерів. Адже існує не один десяток приватних ТКЕ і ТЕЦ, які доволі успішно функціонують і навіть приносять своїм власникам прибутки. Логічно задуматися: якщо цей бізнес в одних руках ефективний, то чому в інших руках він збитковий? До слова, у 2008 році до НАК «Нафтогаз України» зверталося багато керівників регіонів з пропозицією взяти в управління комунальні компанії теплопостачання. Зрештою, після усього викладеного не варто дивуватися, що Україну можна так легко втягнути у газову війну з Росією. Адже ще в кінці 2008 року під час переговорів першопричиною відмови укладення договорів на газ з НАК «Нафтогаз України» з боку ВАТ «Газпром» була наявність боргів за той таки природний газ. І ви вже знаєте причини появи цих боргів і хто повинен був би понести за це відповідальність… |