«Пияцтво – явище систематичне»
Сергій ГЕЙКО // Гривна-СВ № 8 (327) 15.02.2008 (стр. 13)
Закінчення. Початок у № 7.
«Велика трійка» Херсонської повітової ЧК розглядала далеко не поодиноке питання громадянина Шлейнікова, котрий «займався варінням самогону у великій кількості і спо-ював населення. Під час обшуку громадянина Шлейнікова було виявлено два відра самогонного спирту й 11 бочок самогону, кожна бочка місткістю до 15 відер. На підставі вищевказаного факт злочину вважати доведеним, а тому, аби позбавити населення від фабрикатів самогону, яке розбещує населення, застосувати по відношенню до громадянина Шлейнікова Климента Марковича вищу міру покарання – розстріл, речі та зерно узяті під час обшуку, кон-фіскувати». Всеукраїнський Центральний виконавчий комітет «ухвалив позбавити ордена Червоного Прапора громадянина Карлюка, засудженого за варіння й продаж самогону. Вирок ухвалено, опублікувати для загального відома».
Херсонська особлива повітова військово-продовольча комісія давала нагінку Бериславському райпродкомісару: «Незважаючи на наші неодноразові вимоги надіслати до Херсона вино, яке у вас є, отримане за продподатком, до цього часу ви не виконали нашого розпорядження. Востаннє нагадуємо вам про негайне надіслання його, у противному випадку буде заявлено в Повітчека». У свою чергу бериславський райпродкомісар «виводить на чисту воду» керівників Козацької волості, з якої було отримано 1 діжку вина у 2 пуди 25 фун-тів, «причому вино це виявилося міцністю не більше 60, прокислим і до вживання непридатним». Тож він і вимагав «негайно провести належне розслідування, і якщо буде виявлено допущене зловживання, притягнути винних до відповідальності». Повітова газета «Херсонський комунар» під рубрикою «Відповіді нашим читачам» на питання «Чи може заняття варінням самогону бути підставою для виселення самогонника з квартири?» відповідала: «Обов’язково і безумовно. Ніхто не може бути зобов’язаний мешкати в одному будинку, а тим паче в одній квартирі, з особою, що займається злочинним промислом».
Однак попри усі справжні та псевдозусилля радянського партійного апарату побороти «зеленого змія» із самогонного апарату тоді не вдалося. Тож Головне управління міліції УСРР у Зверненні до населення невдовзі мусило визнати, що «збільшуються притопи таємного винокуріння, розпиття самогонки відбувається ледве не відкрито на очах населення. Незважаючи на низку заходів, що вживаються органами міліції для викорінювання пияцтва, останнє набуває усе більш і більш широке розповсюдження». Здолати це явище не вдалося й до сьогодні.
|