«Чому українці так мало живуть? Бо їдять що попало!»

Саме у цей час набудуть чинності статті 33 та 35 прийнятого у 2005 році Закону «Про безпечність та якість харчових продуктів». Ними заборонено «…реалізацію та обіг необробленого молока та сиру домашнього виробництва, а також туш або частин туш парнокопитних та інших копитних подвірного забою на агропродовольчих ринках».

Саме про це – розмова з начальником Головного управління ветеринарної медицини в Херсонській області Сергієм Коломійцем.

Про сальце і м’ясце
- Сергію Дмитровичу, то що ж це виходить: тепер поласувати домашнім молочком, сиром та свіженьким м’ясом стане неможливо?
- Давайте без зайвого песимізму. Я чув, що на ринках з цього приводу уже починають ходити aплітки. Але не хвилюйтеся, все буде нормально. Новий порядок продажу вводиться для того, щоб гарантувати населенню безпечність харчових продуктів. Адже варто нагадати, що значна кількість захворювань тварин передається людині саме через продукти харчування. При певних хворобах тварин їх м’ясо категорично забороняється вживати в їжу, воно підлягає утилізації. Серед цих небезпечних захворювань є такі, які може виявити лише фахівець, і лише за допомогою відповідних приладів. Ось чому забій домашніх тварин дозволений лише на бойнях, що мають експлуатаційні дозволи і зареєстровані ветеринарною службою. За подібними законами живе увесь цивілізований світ. Знаєте, кілька років тому я був у службовому відрядженні в Ірландії. Якось спитав тамтешнього фермера, де він забиває худобу. Він здивувався: «Я лише вирощую худобу, а потім здаю. Її забоєм займаються інші. М’ясо купую в магазині».

На базар – через бойню
- Мабуть, ця проблема для України набула особливої гостроти після того, як наша держава вступила в СОТ?
- Якщо ми хочемо торгувати у світі своєю сільськогосподарською продукцією, то мусимо жити за міжнародними правилами. Ще кілька десятиріч тому бойні були практично в кожному селі. Тепер, наприклад, у Білозерському районі їх залишилося лише 7. В інших районах – те саме: порозбирали, розпродали… Залишилися деінде. От, скажімо, в цьому плані, благополучні місто Скадовськ, села Красне, Чорнобаївка – там бойні продовжують працювати.

Будемо відвертими, зараз люди дуже несерйозно ставляться до свого здоров’я: купують продукти де завгодно і у кого завгодно, аби були дешевими. При цьому зовсім забувають про свою безпеку. Отож і виходить: сьогодні купив м’ясо на 30 копійок дешевше, а через день захворів, і довелося
купувати ліків на 300 гривень… Ви ж не знаєте, на що хворіє людина, у якої ви придбали продукти на стихійному ринку, як і того – чи якісний
продукт вона вам продала.

Та що там стихійні ринки! Трапля-ються випадки, коли навіть супермаркети торгують м’ясом, що не має відповідних довідок та документів!
А потім ми дивуємося: чого це укра-їнці так мало живуть? Бо їдять що попало! Зовсім себе не жаліють!

- Цікаво, а чи стосується нововведення м’яса, яке селяни використовуватимуть для власного харчування?
- Обмеження стосуються лише продукції, призначеної для продажу. Ніхто не забороняє селянину самому колоти кабанчика чи різати курочку й годувати свою родину. Але якщо він хоче продавати м’ясо на базарі, то, будь люб’язний, вези тварину на бойню. Звідти туша не вийде неперевіреною ветлікарем. Буде видана ветеринарна довідка чи ветеринарне свідоцтво. Після цього вже можна і на ринок їхати торгувати. До речі, там м’ясо повторно дослідять і поставлять клеймо лабораторії санекспертизи. М’ясо тварин, забитих вдома, продавати не дозволять.

За молоком будуть стежити єврокомісари
- А що ж буде з домашнім молоком та сиром?
- Вводяться суворі вимоги до їх якості. У цьому плані доведеться чимало по­працювати. Адже не секрет, що наші молокозаводи скуповують молоко у населення. А за міжнародними стандартами це суворо заборонено. До речі, в деяких областях України вже працюють єврокомісари, які відстежують порядок заготівлі молокопродукції.

- Сергію Дмитровичу, чи не здається вам, що після того, як закон запрацює, ціни на м’ясо зростуть? Адже потрібну кількість боєнь ще треба побудувати. А до того селянам доведеться возити худобу в інші села. А це – транспортні витрати і втрати часу. Багатьом це може не сподобатися...
- Почнемо з того, що м’ясом на базарі торгують не ті, хто вирощує худобу, а перекупники. Продавці, дійсно, матимуть певні незручності, але торгівля харчовими продуктами, нарешті, буде упорядкована. Незабаром все стане на свої місця. Адже ще є час, щоб підготуватися до впровадження нових правил.