Немає роду переводу

Це – природна потреба триматися свого родоводу, оберігаючи в такий спосіб сімейні реліквії та традиції, передаючи їх у спадок наступним поколінням. Тих, хто цурався чи нехтував історичною пам’яттю, зневажливо називали «людина без роду-племені». У багатьох народів існує повір’я, що той, хто забув своїх батьків, блукає по світу і не може знайти прихисток, притулок – карається людьми і Богом, загублений для свого народу.

На жаль, в наші дні далеко не кож­ний може похвалитися глибоким знанням свого родоводу. І все ж такі люди є. В умовах нашого шале­ного життя досконале вивчення сво­го коріння стало не тільки хобі, а й певною метою у житті корінної херсонки Елеонори Кузнєцової (до заміжжя – Дворнікової). Торік вона видала перший том «Малої енциклопедії великої сім’ї». Майже на 300 сторінках книги жінка розповіла про походження та родинні зв’язки відомої в краї сім’ї Дворнікових. Це видання, як стверджують спеціалісти, унікальне, за останні піввіку подібні у нас не з’являлися.

У цьому переконалися й учні 9-А класу Херсонської зош № 4, які побували на презентації книги в бібліотеці-філіалі № 15. Разом зі своїм класним керівником, вчителем української мови та літератури Галиною Ігнатенко вони познайомилися з автором, дізналися, як писалася книга, яку титанічну багаторічну роботу довелося виконати Елеонорі Орестівні та впевнилися, що історія однієї сім’ї, викладена талановитим автором, може бути не менш цікавою, ніж захоплюючий роман.

- Мені захотілося зберегти все те, що я дізналася про свою велику і талановиту родину, представників якої можна зустріти в Росії, Франції, Індії… Серед них є художники, поети, люди найрізноманітніших професій, – розповідає жінка, яка все життя пропрацювала дитячим лікарем. – Почалося все зі звичайного сімейного альбому. Потім зайнялася створенням генеало­гічного дерева. Згодом була робота в архівах, довгі розмови з родичами, записи і обробка всього почутого.

Писала для душі й себе, а вийшло цікаво для всіх. Рідня гідно оцінила зусилля берегині роду: скинулися, хто скільки міг, й завершилося все виданням книги, яка вийшла накладом в 200 примірників.

Хоча матеріали про своїх близьких Елеонора Кузнєцова збирала все життя, реалізувати свій намір змогла лише в рік свого 70-річчя. На презентацію книги зібрала всю велику сім’ю, представники якої з’їхалися до неї до­дому з різних куточків України та інших держав. Дехто з родичів зустрівся вперше у своєму житті. Це ще більше згуртувало велику родину. Тепер усі очікують продовження видання.

Школярі, готуючись до презентації, вивчили вірші, написані представниками роду Дворнікових-Кузнєцових, а ще взяли участь у конкурсі, котрий проходив за трьома напрямками: «Родове дерево», «Сімейний альбом», «Моя ро­дина». Переможцями були визнані Тамара Качаленко, Інна Федоряк, Олег Платонов та Аня Верещак. Їх відзначено пам’ятними подарунками.

Зустріч у бібліотеці змусила школярів замислитися, що значать для кожного з них сім’я, родинні стосунки та історія. Можливо, хтось з них почне писати історію свого роду.

На фото автора: Елеонора Кузнєцова під час бук-презентації.