Архив
 |
 |
 |
|||
|
|
|||||
последние номера
Издания:|
|
| Архив / 2007 / Гривна-СВ / № 48 / Народовбивство |
|
НародовбивствоСергій ГЕЙКО, науковий співробітник відділу культури і туризму Бориславської райдержадміністрації, депутат районної ради // Гривна-СВ № 48 (315) 23.11.2007 (стр. 13) Про страшні роки Голодомору написано і сказано багато. З кожним роком стають доступними все все більше документів-свідчень тих часів. Нижче наводимо факти, які надав науковий співробітник відділу культури і туризму Бериславської райдержадміністрації, краєзнавець Сергій Гейко
Роки комуністичної влади ознаменувалися трьома визначними «досягненнями», а саме – Голодоморами 1921–1923, 1932–1933 та 1946–1947 років. І хто запевняє, ніби викликані вони були об’єктивними причинами, той є або неуком, або брехуном. Бодай з тієї причини, що в жодній цивілізованій країні у XX столітті не вмерла голодною смертю така сила-силенна людей. Настільки велика, що й досі ніхто не може (і вже не зможе) порахувати ті страшні жертви. Комуністична машина відводила селянам допоміжну, споглядальну роль у світовій революції та побудові «світлого майбутнього». Головне ж бо було – нагодувати гегемона, вершителя доль. А селянство трактувалося як дрібнобуржуазний, заледве не ворожий елемент, що «в Україні годує пшеницею свиней»! Це обурення «вождя» вимагало від гегемонів негайно розібратися з Україною «по-справжньому» і примусити «хохлів нагодувати Росію». Пішла вказівка «вічно живого» вождя світового пролетаріату «українським товаришам вивезти в Росію на 1 червня 1919 року 50 мільйонів пудів хліба». У травні 1921 року Ленін знову вимагає: «Тепер головне питання всієї радянської влади, питання життя й смерті для нас, – зібрати з України 200–300 мільйонів пудів». Оскільки тодішнє селянство України становило 21 мільйон осіб, неважко порахувати кількість зерна, яку кожен селянин мав віддати «старшому брату». Одне слово, як просторікував Ленін, «хай згинуть тисячі, але країна буде врятована». «Учитель» помилився: загинули мільйони. Але то – дрібниця. Країна – Радянська Росія – була врятована. Щоправда, трупи «дещо заважали»: за документами Державного архіву нашої області, у Бериславі за половину квітня 1922 року від голоду померли (офіційно!) 204 людини, за травень – 246, за червень – 184. Новоберислав вимер повністю. У Херсоні щодня лише на православних кладовищах ховали понад 100 людей, у Запорізькій губернії, до якої входило лівобережжя Херсонщини, голодували 100% населення, а в Одеській, куди входила правобережна Херсонщина, – 90%. Та чужі страждання для більшовицької влади – одна з форм садизму. Отож восени 1922 року з України було здерто 80,6 мільйона пудів зерна. З них 13,5 мільйона пудів українського хліба нового врожаю... продали за кордон! Виморивши кілька мільйонів українських селян, більшовицька влада укріпилася. Змучений Світовою війною та революційними потрясіннями Захід змирився з існуванням нового ладу, ще не усвідомивши людожерського єства комунізму. Саме ж політбюро ЦК ВКП(б) зайнялося самоїдством. Ленін помер, Сталін, Бухарін, Каменєв, Зинов’єв «прибрали» за кордон Троцького, потім перші двоє посунули з посад двох інших, а ще пізніше вусатий головоріз знищив усіх. Тепер можна було дати ще один урок селянству, яке й досі не зрозуміло політики партії. Йому завдали два сталінські удари – розкуркулювання і колективізацію. Закінчення у наступному номері. |