Архив
 |
 |
 |
|||
|
|
|||||
последние номера
Издания:|
|
| Архив / 2007 / Гривна-СВ / № 51 / На перекретске времен. «Очистить от нежелательных элементов» |
|
На перекретске времен. «Очистить от нежелательных элементов»Сергій ГЕЙКО // Гривна-СВ № 51 (318) 14.12.2007 (стр. 13) Відомо, що перший голодомор в Україні 1921–1923 років був на Херсонщині не менш жахливішим, аніж визнана на законодавчому рівні геноцидом трагедія 1932–1933 років. Серед документів Державного архіву області зберігається велика кількість свідчень тодішніх бідувань наших попередників. Хоча офіційна більшовицька пропаганда спершу повсякчас твердила виключно про голод на Поволжі, куди й кидалася насамперед уся, у тому числі закордонна, допомога, вже в листопаді 1921 року Херсонський повітвиконком називав наш край «по степени неурожайности херсонским Поволжьем». Тоді ж відділ управління констатував: «Большинство служащих буквально голодает, результатом чего имели место случаи попрошайничества». Вже на 1 січня 1922 року по Херсонському повіту нараховували за офіційними даними 114247 голодуючих, з яких 56781 – діти. Почалася повальна смертність з наступними бандитизмом і людоїдством. Завідувач пові-тового відділу охорони здоров’я Лейбензон доповідав, що у лікарнях діти «поправляться не могут и мрут массами», процент смертності навіть там вже досягав 24%. Об’єднане засідання повітових виконавчого, партійного комітетів та профбюро ухвалило «признать продовольственное положение Херсона и его уезда катастрофическим». Але заходи, що вживала тодішня радянська влада по здоланню цієї «катастрофічності», часто-густо були вельми далекими від реального порятунку голодних і озлоблених людей. Як приклад – реакція більшовицького керівництва на вимоги загальних зборів робітників та службовців Херсонської електростанції, що відбулися 3 січня 1922 року і обговорили питання свого продовольчого становища. У протоколі, особливості правопису якого збережено, працюючі спочатку описали своє незавидне становище: «Находясь в невыносимо тяжелых условиях, все время голодая и особенно теперь, когда цены на хлеб и остальные съестные продукты страшно возросли, нет сил продолжать работу в таких условиях, при которых также не исключается возможность несчас-тий на почве голода с рабочими, обслуживающими как двигатели, так и электрические машины и сеть». А потім наївні учасники зборів вирішили вимагати від окружного продовольчого комітету выдать к празднику 7 января сего года по одному пуду муки и по десять фунтов мяса на семью каждого рабочего электр. станц. в счет причитающегося, но недоданного хлеба и пайков за октябрь, ноябрь и декабрь 1921 года. Выдача остальных продуктов должна быть произведена в кратчайший срок после праздников». У разі невиконання своїх вимог працівники станції погрожували з п’ятниці 6 січня 1922 ро-ку припинити роботу, розпочавши страйк. Відгук владних структур не забарився. Оперативно, вже наступного дня, президія Херсонського повітвиконкому ухвалила прохати повітове профспілкове бюро «пересмотреть штат рабочих и произвести чистку», а до компартійного комітету поставила вимогу «влить в среду рабочих электростанции несколько человек коммунистов и заменить политкома», тобто політичного комісара. Ще через кілька днів було прийняте більш жорстке рышення: «произвести самую срочную работу по очистке электростанции и водопровода от нежелательных элементов, заменив их другими. Чека (Чрезвычайная комиссия. – Прим. авт.) выяснить степень виновности рабочих и виновных привлечь к законной ответственности». Воістину, «усе в ім’я людини, усе – для блага людини». А люди усього-на-всього хотіли їсти. Та за це влада їх потягла до відповідальності. Прикметно, що буквально напередодні – 2 січня – президія Херсонського повітвиконкому розглядала прохання Комітету допомоги голодуючим про виділення 10 мільйонів тодішніх карбованців. Ухвалили однозначно: «В ходатайстве отказать». І одночасно обговорили питання щодо виділення 5 мільйонів 220 тисяч карбованців на придбання матеріалів для спорудження пам’ятника Карлу Марксу (мова про той бюст, який того ж року більшовики водрузили на постаменті у сквері біля театру). Ухвала не менш однозначна і показова: «Смету утвердить». Що ж, життя людей – ніщо у порівнянні з ідеями «світової революції». |