Архив
 |
 |
 |
|||
|
|
|||||
последние номера
Издания:|
|
| Архив / 2005 / Гривна-СВ / № 29 / «Квотні люди» |
|
«Квотні люди»Володимир МАРУС // Гривна-СВ № 29 (192) 15.07.2005 (стр. 2) Початок на стор. 1. Столичні можновладці нової хвилі різних за висотою посад та окремі політики вимагали від Бориса Віталійовича, як вже було сказано, приймати на роботу ключових працівників облдерж-, райдержадміністрацій,інших серйозних установ тільки за так званими “партійними квотами”. Тоді звідусіль повилазила прірва якихось незрозумілих представників, радників, помічників та референтів Президента України. Про них він, як виявилося пізніше, і гадки не мав і навіть ніколи не чув! І всі вони вимагали брати на роботу тільки тих людей, на яких вказував їх “руководящий перст”. І сам Борис Сіленков неодноразово заявляв, що керівні посади на місцях партійними спритниками розпродаються направо й наліво. Суми хабарів називав зовсім немалі. Ну, що сталося, те сталося, тут вже нічого не вдієш. Але ж ми плекали надію, що Президент України просто ще не мав змоги за більш важливими подіями дати ладу ще й власним кадрам. І сподівалися, що врешті-решт ті люди, призначення яких ми сприймали як своєрідну подяку, як данину переможцям, брати по революційному руху. До того я ставився якщо й без захвату, але з розумінням того, що то є необхідно, та довго таке продовжуватись не може. Тобто через деякий час, чемно подякувавши тим діячам за плідну співпрацю, познаходили б їм якісь почесні посади “весільних генералів”, де шкоди від них було б значно менше. А замість них треба було ставити до роботи тих, які вже будуть не грати в політику, а просто працювати. І без кого жодна держава, жодна економіка існувати не в змозі. Інакше, якщо той процес затягнеться, державою знову керуватимуть куховарки. Але ж відомо, що немає нічого постійнішого, ніж тимчасове. Тож, ті так звані “квотні люди”, не маючи керівного і фахового хисту, виявилися просто гросмейстерами в інтригах! Вони без галасу, тихенько та хутенько поприбирали з підвідомчих їм установ усіх непомітних, але вельми обізнаних, професійних та працьовитих робітників. І так тепер сталося, що хоч які вони недолугі й ледачі демагоги не є, але заміни їм в нинішніх умовах практично нема. Таким чином, на момент мого звільнення в облдержадміністрації атмосфера склалася нездорова й неробоча. Майже паралізованими виявилися важливі сфери діяльності. А це дуже гальмує просування на шляху до підвищення ефективності праці. За таких обставин значно менш ефективною є робота і самого губернатора. Крім того, деякі політики з оточення Президента сьогодні стверджують: Віктор Андрійович тільки зараз із великим здивуванням дізнався, що ті люди, про яких я кажу, є ще й керівниками обласних осередків провладних партій. Чим був дуже, м’яко кажучи, шокований. Якщо не сказати більше. Я навмисно не хочу називати конкретні імена та прізвища. Але тільки тому, що в такому разі мої слова будуть виглядати як зведення особистих рахунків. Та запевняю, що в разі потреби я ті прізвища можу назвати. Просто я хочу заявити: є проблема. А значить, її необхідно вирішувати. І чим швидше, тим краще, бо в разі несвоєчасного лікування хвороби може бути просто пізно пити “Боржомі”. І тому ще раз наголошую: Борис Сіленков зараз в дуже скрутному становищі! Що буде далі?! Тепер вже ваше слово, пане Президенте». |