|
|
| Архив / 2005 / Гривна / № 48 / «Якщо прокурор і кум, то що тоді істина?» – запитує підприємець Ірина Шкуро, яка страждає не з власної волі |
|
| |
«Якщо прокурор і кум, то що тоді істина?» – запитує підприємець Ірина Шкуро, яка страждає не з власної волі
Василь ПІДДУБНЯК // Гривна № 48 (568) 24.11.2005 (стр. 7)
Є у Каланчацьому районі приватий підприємець Ірина Шкуро. Молода жінка вирішила зайнятися справою не для реалізації популярної програми «купи-продай». Програма у молодого подружжя Ірини і Дмитра (чоловік – перший помічник і опора) куди прозаїчніша: вирощування сільськогосподарської продукції і переробка рису. Саме рисівництво стало провідною галуззю для підприємця
Три роки поспіль працьовиті степовики орендують у Олексіївської сільради чималий клин (доходило до 270 гектарів) рисових чеків. Не нагодилися б ці люди, може б досі на угіддях господарював чортополох. Чого-чого, а вовчих заростей у районі – від обрію до обрію!
Господарювати підприємці заходилися у голому степу, далеко від людських помешкань. Головне, думали, змусити покинуту землю знову щедро зародити. І змусили. Бо ж при ділі – потомственні хлібороби із необхідним багажем наукових знань.
Що не осінь, у подружжя Шкуро – гори білого зерна. Саме ці гори, а не примхи природи, завдавали Ірині і Дмитру найбільше мороки. Підприємці ламали голову над тим, де б знайти більш-менш придатне для зберігання і переробки приміщення. Таким виявився склад кормів № 1 рибгоспу «Червоний чабан», підприємства, яке є структурним підрозділом ВАТ «Херсонрибгосп». Позаяк трудівники голубих нив (особливо при нинішньому керівництві) переживають не кращі часи, то пропозицію Ірини Шкуро зустріли радісно. Тим паче, великий склад давно перестав працювати на велику рибу: під його склепінням квартирували здебільшого степові протяги і мишва. - Цей склад, а також 30-тонні автоваги наше сімейне підприємство взяло в оренду строком на п’ять років, – розповідає Дмитро Шкуро. – Та через якийсь час Пеньковський (голова правління ВАТ «Херсонриба». – Прим. авт.) сказав, що хоче за орендоване майно 50 тисяч гривень. Я відповів: це дуже дорого, адже розташовані об’єкти далеко в степу – до найближчого села відстань два кілометри. Ми залишилися кожен при своїй ціні. А тим часом 21 липня 2004 року Державна податкова інспекція міста Херсона прийняла рішення про стягнення коштів та продаж активів ВАТ «Херсонрибгосп» в рахунок погашення податкового боргу у сумі 54046 гривень 54 копійки. Під опис потрапив і склад кормів у селі Ставки. Через три місяці податківці подали заявку до Придніпровської товарної біржі на продаж описаного майна.
Біржа провела аукціон. Найвищу ціну за склад у чорта на белебні запропонувала Ірина Шкуро і за договором купівлі-продажу (реєстраційний № Х/12-080) виклала за товар продавцеві – ДПІ міста Херсона – кровних 24190 гривень 00 копійок.
Такий поворот справи явно не сподобався голові ВАТ «Херсонрибгосп» Валентинові Пеньковському: мовляв, товариство з «вини» податківців продешевило. Може й так. Тільки при чому тут Ірина Шкуро? Хіба ж вона встановлювала ціну?
- Але Пеньковський наполегливо продовжував настоювати на своєму, – каже Дмитро Шкуро. – Почав їздити у Ставки. При начальникові дільниці Тетяні Коваленко і робочих рибгоспу «Червоний чабан» він розмахував руками і кричав: «Щоб 25 тисяч гривень готівкою було у мене завтра на столі!» Коли я сказав, що цього ніколи не буде, Пеньковський пригрозив обласним прокурором Кузьменком, який у нього, мовляв, у кумах. Хай може й так, тільки ж крім кумівства у державі діють ще й закони… ВАТ «Херсонрибгосп» в особі Валентина Пеньковського оголосило Дмитру і Ірині Шкуро якщо не вій-ну, то щось схоже на неї. Реалізований податківцями склад обріс новими «подробицями». Та такими, що Дмитро з Іриною за голови беруться!
В одній із довідок, виданій ВАТ «Херсонрибгосп» (кому ви думаєте?) ВАТ «Херсонрибгосп» (!), значиться, що «залишкова балансова вартість споруд в цілому, які розташовані на земельній площі структурного підрозділу “Червоний чабан” Каланчацького району є власністю акціонерного товариства, що ввійшла до статутного фонду товариства, становить суму 75215 гривень».
- Ну-ну, – не втримуюсь.
На що Дмитро піднімає вгору вказівного пальця:- Пан Пеньковський взагалі мріє нас за вітром пустити. Мріє і діє, –обурюється співрозмовник. – Голова «Херсонрибгоспу» написав у прокуратуру заяву про те, що у орендованому складі знаходилося і майно товариства: півтори тисячі листів шиферу, 20 тонн добрив, стільки ж – цементу, 500 квадратних метрів скла… Всього – на 220 тисяч гривень.
Слідчий Каланчацького райвідділу міліції М. М. Іщенко, котрий перевіряв матеріали «відносно противоправних дій гр-ном Д. С. Шкуро згідно листа з районної прокуратури» встановив, що в діянні Дмитра Степановича «відсутня подія складу злочину». Висновком, затвердженим 13 лютого 2005 року начальником Каланчацького РВ УМВС М. Й. Міньком, слідчий вважав би перевірку закінченою, про що просить повідомити зацікавлених осіб.
Здавалося б, конфлікт за надуманою крадіжкою складського майна мав би бути вичерпаним. Та ба… Голова ВАТ «Херсонрибгосп» Валентин Пеньковський, за словами подружжя Шкуро, тільки посилив наступ на незговірливих орендарів, а потім і покупців проданого податківцями майна.
Поки в прокуратурах і судах вивчали епістолярну спадщину Валентина Петровича, на місці, у Ставках, над підприємцями чинилася відверта наруга. Їм просто заборонили в’їзд на територію виробничого підрозділу «Херсонрибгосп». Насіння рису довелося возити зі складу за ворота дільниці рибгоспу «Червоний чабан» звичайними тачками. І треба було бачити цю тяжку, а головне – принизливу роботу!
Ще й з трудом посіяний рис не встиг зійти, як у наступ на приватного підприємця І. М. Шкуро пішла обласна прокуратура. Перший заступник прокурора Херсонської області пан Матвійчук звернувся з позовною заявою у місцевий суд Каланчацького району з позовною заявою до Придніпровської товарної біржі і І. М. Шкуро (так у заяві) про визнання недійсними результати цільового аукціону від 18.12.2004 року та договору купівлі-продажу складу кормів № 1. Так-так, це той Матвійчук, котрий будучи прокурором Генічеського району, «мужньо протистояв» розкрадачам бетонних плит із тамтешнього військового аеродрому, а переїхавши в Херсон, горою став проти руйначів зрошувальних систем у Новотроїцькому та інших районах області.
Цього разу Віктор Володимирович «в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області та Державної податкової інспекції міста Херсона» просить високий суд визнати недійсними результати аукціону, на якому Ірина Шкуро придбала склад кормів. До речі, державі належить лише 25% акцій «Херсонрибгоспу», а контрольний пакет – приватним особам.
…Поки в обласній прокуратурі писали цей ще один доленосний для держави (читай: ФДМУ та податківців), документ, у Ставки прибули люди на КамАЗі з причепом, підйомним автокраном. Вони демонтували і вивезли у невідомому напрямку 30-тонні автоваги.
- Я зразу ж по цьому факту написав заяви у прокуратуру, райвідділ міліції, «обехеес», – показує копії документів Дмитро Шкуро. – Реакція з боку правоохоронців була. Пеньковський відмовився від того, що давав вказівки на демонтаж ваг. Можливо, казав, що коли здавали металобрухт, то одеська фірма «Агат» випадково вирізала і ваги. Начальник дільниці Тетяна Коваленко пояснила слідчому, що вона тут ні при чому.
Дмитро Степанович знайшов ваги аж у… Цюрупинську на металоприймальному пункті однієї з фірм. Слідчий, пішовши по виявлених слідах, знайшов, хто, коли і як чинив вирізання об’єкта, взяв пояснення. На реалізацію ваг накладено заборону. Вона й досі діє. Тільки ж знову:- Правоохоронці не поспішають, – бідкається Дмитро Шкуро. – Міліція киває на прокуратуру, прокуратура – на міліцію.
Це що, теж «в інтересах держави»?
Я мав зустріч із поважним юристом, котрий написав заперечення у той місцевий суд Каланчацького району на згадану позовну заяву (прізвища просив не називати, оскільки є одним із родичів високопоставленого обласного чиновника). У порядності цього чоловіка я не сумніваюся, інакше він вже давно натиснув би на «потрібний важіль».
Уважно вивчивши прокурорський документ за розмашистим підписом, юрист дав йому свою правову оцінку і звернувся до суду із «Запереченням» в інтересах Шкуро Ірини Миколаївни. У «Запереченні» наводяться й такі аргументи: «Позивач (обласна прокуратура. – Прим. авт.) у своїй позовній заяві визначив, що “завдані збитки державі” і на цій підставі вважає, напевне, що відшкодування збитків можливо здійснити за рахунок визнання договору купівлі-продажу недійсними та застосування двосторонньої реституції (у цивільному праві повернення одержаного за договором однією стороною іншій стороні у випадку визнання договору недійсним. – Прим. авт.). Така позиція (думка) позивача є помилковою і спростовується ст. 22,1166 ЦК України, якими визначений порядок та умови відшкодування збитків. Зі сторони Шкуро І. М. не порушені майнові парва держави або інших осіб, а, навпаки, додержано виконання усіх вимог договору купівлі-продажу та учасника аукціону. Вважаю, що такий спосіб захисту майнових інтересів держави прямо порушує майнові права Шкуро І. М.».
«При здійсненні правочину державі не завдано збитків. Держава є акціонером ВАТ “Херсонрибгосп” і її корпоративні права не порушені. Статутний фонд ВАТ не зменшений, кількість акцій, які належать державі, не зменшилась та не змінилась їх номінальна вартість. Навпаки, держава, як акціонер ВАТ “Херсонрибгосп”, несе відповідальність за протиправні дії товариства, якими є несплата податків до державного бюджету».
Вже ці два аргументи піддають сумніву твердження першого заступника прокурора Віктора Матвієнко про те, що він від імені свого відомства став тут на захист «інтересів держави». Чи може не так? фото автора
|
|