Архив
 |
 |
 |
|||
|
|
|||||
последние номера
Издания:|
|
| Архив / 2005 / Гривна / № 32 / Кому продавати зібраний хліб? |
|
Кому продавати зібраний хліб?Василь ПІДДУБНЯК // Гривна № 32 (552) 04.08.2005 (стр. 5) Хліборобу завжди непросто: то природні катаклізми виб’ють очікуваний урожай, то ціни підкосять: на пальне, міндобрива, зрештою – на вирощений урожай. Новий уряд головним із завдань поставив таке: наблизити до інтересів хлібороба ціни на сільськогосподарську продукцію. Детальніше про це – розмова з директором Херсонського регіонального відділення Аграрного фонду Анатолієм Овчаруком
- Анатолію Івановичу, насамперед познайомте, будь ласка, з метою створення фонду. - Аграрний фонд створений Постановою Кабінету Міністрів України за № 543 від 6 липня нинішнього року згідно зі статтею 9 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України». А основними завданнями фонду є наступні: проведення цінової політики в агропромисловому секторі економіки; виконання від імені держави функцій кредитора на період дії режиму заставних закупівель окремих об’єктів державного цінового регулювання; виконання бюджетних програм; формування державного продовольчого резерву об’єктів державного цінового регулювання виключно для здійснення товарних та фінансових інтервенцій на організованому аграрному ринку. Саме так сказано в Положенні про Аграрний фонд. - Перепрошую, переведіть суху мову цього справді доленосного документа на більш зрозумілу, прив’язану до конкретики. - Візьмемо для прикладу реалізацію основного товару – хліба. Сільгоспвиробник, виростивши урожай, почувався на зерновому ринку як бідний родич на чужому весіллі. Тим часом, зернотрейдери почувалися вершителями долі хлібороба, диктуючи власну цінову політику. Зрозуміло яку: купити подешевше, продати – подорожче. Перемнеться селянин з ноги на ногу і віддає урожай за ціною, нижчою від собівартості продукції. А що робити? Землю необхідно обробляти, озимі сіяти, техніку обновляти, зарплату людям платити, а коштів – нема. А про такі поняття як «рентабельність», «прибутковість» – забудь…Саме це становище врахував уряд, створюючи Аграрний фонд. Він – своєрідна противага приватновласницькій ціновій політиці зернотрейдерів. Але не тільки. Фонд на державному рівні став партнером товаровиробника і в інших, не менш важливих питаннях. - Наприклад? - Через чітко виписаний механізм надання бюджетних позик у межах режиму державних заставних закупівель зерна фонд, по-перше, став проводити реальну цінову політику на ринку ільгосппродукції, пропонуючи її виробникові вигідну позику під тимчасову заставу. Скажімо, пшеницю м’яку третього класу за ціною 550 гривень за тонну. При цьому слід наголосити на наступному. При дії механізму державної позики у сільгоспвиробника з’явилася реальна можливість вчасно отримати кошти на проведення повного, а не половинчастого комплексу сільськогосподарських робіт із дотриманням усіх вимог технології, пов’язаних насамперед із придбанням пально-мастильних матеріалів. Отут справді можна повернутися до колишньої «диктатури технологій» як чинника високих урожаїв. Не менш важливо і те, що названа позика є пільговою і становить 0,74% на місяць або 8,95% річних. У банках її можна взяти в середньому під 17,5% річних. Є різниця? Мало того: сільгоспвиробник насправді залишається власником заставленого зерна. Знайшовши протягом місяця чи двох–трьох місяців покупця, який готовий придбати зерно за значно вищими цінами, ніж були, сільгосптоваровиробник матиме можливість вигідно продати товар і аж тоді повернути Аграрному фондові позику і пільгові відсотки за користування нею. - Ви хочете сказати, що фонд готовий чекати сприятливішої для селянина цінової погоди? - Готовий. За договором з фондом, сільгосптоваровиробник має право користуватися позикою аж до 1 квітня наступного року – час більш ніж достатній для вигідної реалізації вирощеного. Зрештою, за такою державною моделлю реальної допомоги селу хлібороб зможе розпрощатися зі збитковістю виробництва. - Анатолію Івановичу, на початку нашої розмови ви навели приклад: заставна ціна тонни м’якої пшениці третього класу становить 550 гривень. А тим часом доводиться чути про іншу: 690 гривень… - Поясню. Є наказ міністра аграрної політики України Олександра Баранівського за № 238 від 2 червня поточного року, за яким встановлені мінімальні (наголошу – мінімальні!) закупівельні ціни. На них і має орієнтуватися сільгосптоваровиробник на ринку продажу цих зернових. У цьому році через нестачу в бюджеті необхідних фінансових ресурсів держава поки що змогла виділити позику у розмірі 80% від мінімальної ціни на товарну продукцію. При цьому, як зазначила прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко, мова йде про надання конче необхідної сьогодні фінансової допомоги сільгосптоваровиробникові, виходячи із наявних можливостей. Тут куди важливіше інше: аби сільгосппідприємство чи фермер не лише вчасно розпочинали польові роботи, закладали фундамент під майбутній урожай, але й, притримавши зерно у заставі до кращих часів, змогли знайти на ринку вигідного покупця, розпорядитися вирощеним на власний розсуд, скерувавши кошти на придбання техніки чи добрив, на стимулятори росту чи пальне…- Не секрет, що чимало керівників так і не стали впевненими «гравцями» на вітчизняному ринку, а торгують, як в старому українському анекдоті: кінчай, батьку, торгувати, бо нема чим здачі давати… Як тут бути? Чи є якийсь варіант виграшної партії? - Звісно що є. Потрібно і у нашому регіоні створити потужну аграрну біржу, куди б сільгосптоваровиробник міг звернутися зі своєю пропозицією. А вже аграрна біржа в інтересах сільгосптоваровиробника мала продати товар за справжньою (і вигідною, безумовно, для продавця) ринковою ціною. Це досить простий і досить прозорий механізм допомоги селянинові з боку держави. - Ви можете назвати передбачувану для Херсонщини суму бюджетних коштів, виділених через новоутворений Аграрний фонд? Чи це – «комерційна» таємниця? - Що ви! Фонд – не комерційна (ще раз наголошую), а спеціалізована державна структура, уповноважена реалізовувати цінову політику в агропромисловому секторі, і ніяких секретів у нього перед сільгосптоваровиробником нема. Так от: аграрії Херсонщини мають змогу отримати по лінії фонду за механізмом заставних закупівель 27,5 мільйона гривень. - І де ці кошти? - Вони вже знаходяться на рахунку Аграрного фонду. Сільгоспвиробники мають не тільки знати про це, а й скористатися можливістю одержати ці кошти на вигідних умовах. - А хтось уже скористався ними? - Безперечно! Першими подали заявки на отримання позики сільгосппідприємства і фермери Каховського, Нововоронцовського, Цюрупинського районів. Протягом лише трьох днів вони одержали можливість отримувати кошти на власні рахунки. - І все ж давня звичка закривати зерно у коморах чи тримати на токах «на потім», вроджена і набута селянська обережність стримують співпрацю сільгосптоваровиробника з фондом…- Розумію, про що мова. Те, що сільгосптоваровиробник притримує хлібець, не продає його за безцінь – у принципі правильно. Однак у даному випадку керівник підприємства чи фермер чинять неправильно, маючи змогу через Аграрний фонд одержувати обігові кошти, запропоновані державою. Державна бюджетна пільгова позика є своєрідною (і своєчасною) державною ін’єкцією, необхідною для закладання майбутнього урожаю у кращі агротехнічні строки. І знову повторюся: згідно з умовами договору з Аграрним фондом сільгосптоваровиробник залишається власником свого зерна аж до закінчення терміну дії договору застави. Крім того, аграрний фонд сприятиме партнерським стосункам між селянином і сертифікованим елеватором. Зауважте: при цьому товар ще й страхується, що є подвійною гарантією повного збереження вирощеного. - Уточніть, будь ласка, Анатолію Івановичу, які витрати несе сільгосптоваровиробник під час тимчасового зберігання зерна. Це, погодьтеся, теж важливий чинник. - Погоджуюся. Аби товар відповідав стандартам, де б він не знаходився – на току, в коморі чи у засіках сертифікованого елеватора, – сільгосптоваровиробник, звісно, нестиме певні витрати. Але ці витрати порівняно незначні з отриманим виграшем. Товстосуми-зернотрейдери це давно прорахували і теж витрачаються на притримку товару на елеваторах. А в результаті стають ще багатшими. Хіба ж це не наука для селянина? - Подейкують, що ціни на зерно можуть впасти. Вам щось відомо з цього приводу? - Постійно аналізуючи ситуацію як на вітчизняному, так і на світових зернових ринках, можу сказати однозначно: ціни на хліб не впадуть. Скоріше навпаки. Чому? Зерна в інших державах мало. Даються взнаки природні катаклізми в багатьох регіонах Росії, Казахстану, інших країн. Це збагнули ті ж зернотрейдери, «окупувавши» продавців у полі, на току, в конторі. - Повернемося до договору сільгосптоваровиробника з Аграрним фондом. Скажімо, він здав вам пшеницю третього класу за ціною 550 гривень за тонну, а тут ціновий обвал – 200 гривень…- Це малоймовірно, але... Якщо таке станеться, товаровиробник нічого не втрачає, а цінову різницю – у даному прикладі 350 гривень – не повертає. Аграрний фонд по-партнерськи тисне руку селянинові і зараховує його зерно в рахунок погашених позик за ціною 550 гривень. Тому всілякі ризики і страх тут виключені. - Таке запитання: чи будуть якісь непередбачувані сьогодні корективи у цій безумовно державницькій програмі? - Переконаний: будуть. Але в бік спрощеної процедури отримання бюджетної позики, скорочення кількості різних довідок тощо. Це, в свою чергу, на руку і сільгосптоваровиробникові, і державі. Нашим регіональним відділенням проведено грунтовний аналіз економічної діяльності сільгосппідприємств, аби досягти документального спрощення стосунків Агарного фонду і селянина. Наші кроки підтримані і в Аграрному фонді, і в Міністерстві аграрної політики України, і в Кабінеті міністрів України. Така підтримка з Києва на державному рівні тільки спонукає до подальшої роботи. - І що, все гладенько: всі вітають появу Аграрного фонду? - Це далеко не так. Взяти тих же емісарів-зернотрейдерів, котрі, за словами губернатора Бориса Сіленкова, ганяють областю, провокуючи селян зголошуватися на низькі закупівельні ціни на зерно. У даному випадку хочу підтримати Бориса Віталійовича, розділити його стурбованість з приводу намагання пошити селянина в дурні і цього разу. Ми маємо спільними зусиллями (і влада, і Головне управління сільського господарства і продовольства облдержадміністрації, і, безумовно, регіональне відділення Аграрного фонду) вести на селі роз’яснювальну і просвітницьку роботу серед товаровиробників області з тим, аби їх знову не «провели на полові». Це справа не кожного окремо, а всієї держави! - Все це так! Але ж не висилати на село загони інформаторів. - А навіщо? Всі бажаючі взяти державну бюджетну позику під зернову заставу можуть звертатися за адресою у Херсоні: вулиця Маяковського, 6/29 (будинок облсільгоспуправління), кімн. 913. Тел./факс: 49-12-71. Можна звертатися також безпосередньо до мене за мобільними телефонами 8(050)5309410 або 8(067)3023048 з 6:00 до 24:00. фото автора |