Архив
 |
 |
 |
|||
|
|
|||||
последние номера
Издания:|
|
| Архив / 2005 / Гривна / № 6 / Комбайн «Славутич» знову примерз до конвеєра? |
|
Комбайн «Славутич» знову примерз до конвеєра?Григір ГАЙОВИЙ // Гривна № 6 (526) 03.02.2005 (стр. 2) Нинішнього року комбайн «Славутич» святкуватиме ювілей. Рівно 10 років тому херсонські машинобудівники відправили на село першу дослідну партію первістків вітчизняної зернозбиральної техніки – КЗС-9
Усі українські ЗМІ заговорили тоді про видатну спільну перемогу інженерів КБ «Південне» (Дніпропетровськ) і робітників «Херсонських комбайнів». А наприкінці торішнього вересня відбулася гучна презентація з нагоди випуску 500-го «Славутича», більше схожа на широкомасштабну піар-кампанію. Під звуки маршів не надто вірилося, що ось-ось підприємство вийде не на поштучний – на масовий випуск самохідок. Тодішній президент країни метав громи і блискавки: «Вже кілька урядів намагаються розв’язати цю проблему, а віз і нині там. Зате будемо платити подвійні, потрійні ціни за імпорт з інших країн світу», – констатував глава держави. І мов у воду дивився! Притому що українському селу потрібно 112 тисяч зернозбиральних комбайнів (одній Херсонщині – 3,5 тисячі), вже третє, удосконалене, покоління «Славутичів» ніяк не набере потрібного розгону. «Розкрутити» маховик взялася спеціалізована на «швидких» грошах (металургія, трубний бізнес) корпорація «Інтерпайп», чиї інтереси вперто і відкрито лобіювали тодішні губернатори Анатолій Юрченко, а потім Сергій Довгань. Може тому, що «Інтерпайп» – дітище президентового (Кучминого) зятя, а може… Бідним як церковна миша машинобудівникам компанія зі штаб-квартирою у Дніпропетровську пообіцяла швидкий прорив на комбайнобудівному фронті. Попервах до цього йшлося. Закрутився конвеєр, випускаючи з цеху «Славутичі», які місяцями припадали пилом. Люди почали одержувати зарплату. Відділ кадрів набирав людей. Місяць з лишком тому перший заступник голови правління «Інтерпайп» Максим Басов заявив, що у 2005 році «Херсонські комбайни» подвоять випуск «Славутичів» і виготовлятимуть щомісяця не менше двох десятків цих вкрай потрібних країні самохідців. «Зараз корпорація, – казав Максим Басов,– разом із підприємством розробляє програму технічного переозброєння і виходу продукції на нові ринки збуту». (Інтернет-сайт «Політична Херсонщина».)Зримими плани стали відтоді, коли біля одного з виробничих корпусів відбулося спорудження новісінької непроглядної огорожі, посередині якої – так званий колектор для приймання… металобрухту. Причому цей «стратегічний» об’єкт споруджували за високим парканом – подалі від цікавих очей! Із джерела, що заслуговує на увагу, вдалося дізнатися, що в результаті «технічного переозброєння» щодня з підприємства вивозять по 20–30 тонн металобрухту. В діло йде, кажуть, все – від іржавих труб до працездатного устаткування. І це називається «прямими інвестиціями в технічну модернізацію»? Схоже на те, що справджуються сумні прогнози скептиків: корпорацію більше цікавлять «швидкі» гроші, ніж доля вітчизняного комбайнобудування. Одна справа – «громаддя планів», інша – організація серійного випуску комбайнів. А це не нафтою торгувати, трубами чи сталлю. «Славутич» – складна сучасна машина, на яку замикаються десятки суміжників, сотні найменувань різних комплектуючих… Здається, вже й прості робітники починають розуміти, що не такий «Інтерпайп» всесильний, як неодноразово заявляв. Якщо вивіз металобрухту з підприємства нікого за живе не зачіпає, то зрив виплати зарплати у січні нагадав людям про чорні дні недалекого минулого. Півроку тому знаючі люди застерігали: «Кредитними грішми не можна гасити борги по зарплаті. Це страшний мінус для будь-якого підприємства! Тим паче, що ці кошти бралися під 22% річних. Це не інвестиції, підкреслю». Позичив гроші комбайнобудівникам не дядько-патріот, а банк «Кредит-Дніпро», одна із структур… «Інтерпайпа»! Проїдання кредитів тривало недовго. Зате досягнуто інше: «Названий банк став найбільшим кредитором для підприємства. У такому банку у так званого “інвестора” з’явилася реальна можливість претендувати на участь у банкрутстві “Херсонських комбайнів” і мати один із перших голосів», – застерігали люди, небайдужі до долі підприємства. Паралельно з «освоєнням» масового випуску «Славутичів» на підприємстві не припиняються й інші марафонські «забіги» – судові. Жодне з підприємств обласного центру не втягнуте у позов так, як «Херсонські комбайни». Виходить, цей шматок ще більш ласий, ніж суднобудівний завод, скажімо. «Інтерпайп», увійшовши у ВАТ «Лізингова компанія “Украгромашінвест”» як один із інвесторів, встановив у «Херсонських комбайнах» свої порядки, свої закони, відмінні від державних. Так, 15 жовтня минулого року заступник голови правління корпорації «Інтерпайп» Максим Басов, посилаючись на відповідне рішення Спостережної Ради ВАТ «Херсонські комбайни» від 14 жовтня, представив працівникам підприємства новий склад правління. Цей акт юристи кваліфікували як грубе порушення Статуту підприємства. Організатори «двірцевого» перевороту «забули» навіть запросити на зібрання законно обраних членів Спостережної ради С. Харовського, О. Колгана, В. Вороніна. Не менш важливий факт: єдиним законно обраним головою правління ВАТ «Херсонські комбайни» є Сергій Макаров. Сергій Миколайович чимось не догодив керівництву «Інтерпайпа» і те без усяких видимих підстав звільнило його. Нині в. о. голови правління ВАТ «Херсонські комбайни» є Володимир Мазур, а директором – Роман Смирнов. Кажуть, що начебто останній навіть не є громадянином України. Цікавою є паперова співпраця Мазура зі Смирновим: один ставить підписи під різними документами, а другий… печатки. Тут теж до ясності далеко…Пам’ятаєте, як екс-президент України Леонід Кучма застерігав від потрійних цін на імпортну техніку? І недарма. Дуже вже схоже на те, що той же «Ростсільмаш», котрий попервах був зацікавлений у співпраці з «Херсонськими комбайнами», тепер, мабуть, зацікавлений в іншому: як би прибрати з комбайнового ринку серйозного конкурента. Чи не тому джерело, що заслуговує на увагу, вважає, що тим же менеджментом на підприємстві нині займаються в основному люди, в чиїх ділових якостях попереднє керівництво заводу не відчувало потреби? Правдоподібно, що якісь «бійці невидимого фронту» прагнуть підкласти під український комбайн міну уповільненої дії. Того й дивись, аби не рвонуло! І тут уже мова не про долю окремо взятого підприємства, а про державну безпеку. Сподіваюся, що підприємством всерйоз і надовго зацікавляться новий Президент країни Віктор Ющенко і його команда. Інакше дорого може обійтися «технічна модернізація» підприємства, де гору беруть не патріотизм і чесний бізнес, а «швидкі» гроші. фото Віктора ЦЮЗЯ |