Херсонський комбайновий відроджується

Ситуацію коментує начальник управління агропромислового розвитку Херсонської облдерж­адміністрації 2005–2009 років Світлана Горбенко (на фото). Свого часу її було нагороджено медаллю «За особистий внесок у розвиток вітчизняного комбайнобудування»:

- В світовій практиці комбайнобудування є таке стале співвідношення чисельності працюючих до кількості випущеної техніки: один робітник – один комбайн. За окремих умов таке можливо і на ВАТ «Херсонський машинобудівний завод». Тобто 450 людей – 450 комбайнів. Можливо, до такого оптимального співвідношення можна дійти не миттєво, не одра­зу, але то не є неможливо. Хай, приміром, найближчого часу буде 250 комбайнів на рік, а вже протягом 2–3 років можна отримати бажаний результат. Такі виробничі можливості на підприємстві зараз є. Також досить високими є й технічні показники самого комбайна. Досить згадати, що 2005 року в одному з центральних павільйонів Всеукраїнського виставкового центру (колись це була ВДНГ) пройшло нагородження лауреатів Все­українського конкурсу «Кращий товар року», що відбувався під патронатом Президента
України Віктора Ющенко. В номінації «зернозбиральна техніка» в напруженій боротьбі з ще 7 номінантами першість виборов витвір ОАО
«Херсонські комбайни» – зернозбиральний комбайн «Славутич».

На комбайні «Славутич» того ж року комбайнер фермерського госпо­дарства «Дністер» з Білозерського району Херсонщини Анатолій Руссу встановив абсолютний рекорд України. За літні місяці він намолотив, згідно з даними районного управління агропромислового розвитку, мало не 5000 тонн зернових. І то за умови, що працював тільки в своєму районі і не виїжджав за його межі. Це окрім того, що «Славутич» був поза конкуренцією на Дні поля влітку того ж таки року.

Якщо ж зернозбиральні комбайни виготовляє майже не кожна держава, то жниварки, а тим більше кукурудзо­збиральні – всього 5 світових компаній. Херсонський комбайнобудівний – також серед них. Та продукція – найвищих технічних кондицій та якості. Тобто підприємство унікальне ще й своєю універсальністю.

На жаль, херсонським комбайно­будівникам довгий час довелося існувати в режимі суперекстриму, тобто просто виживати. Те, що єдиний в Україні завод так званого повного циклу здатен на великий стрибок, довів 2005 рік, коли за сприятливих умов виробництво «кораблів пустелі» зросло з 12 на рік до більше ніж 200. Але потім рідна держава знов-таки підставила ніжку заводові, зупинивши всі ним же запроваджені програми підтримки і розвитку вітчизняного комбайнобудування.

Але зовсім звалити з ніг Херсон­ський комбайновий і тут не вдалося. Зараз на підприємстві йде велика робота з підготовки до випуску нових комбайнів. Наш КЗС-9 та новий КЗС-10 за своїми конст­руктивними й технологічними даними – майже досконалі машини. Гальмує тільки якість окремих деталей, вузлів та механізмів. Тож кілька років на підприємст­ві йде великий і продуктивний процес вдосконалення якісних показників. Але треба розуміти, що ті «ахіллесові п’яти» є наслідком багаторічної занедбаності комбайнового заводу. Довгий час на підприємстві не було генерального конструктора, але зараз ця невідповідність виправлена. Тож є гарні перспективи для відродження Херсонського комбайнового, де ще 5 років тому працювали майже 5 тисяч херсонців.

Зараз розпочинається великий спільний проект з «Гомсільмашем». Під час візиту президента Білорусі Олександра Лукашенка в Україну цей проект обома президентами вже визначено як пріоритет міждержавного співробітництва. Для цього вже розроблено відпо­відну концепцію.

Це дасть можливість працювати одному з флагманів вітчизняного комбайнобудування на повну потужність.

Підготував Аркадій Маркін