Архив
 |
 |
 |
|||
|
|
|||||
последние номера
Издания:|
|
| Архив / 2008 / Гривна-СВ / № 15 / Громадянська війна – страшна річ |
|
Громадянська війна – страшна річСергій ГЕЙКО // Гривна-СВ № 15 (334) 04.04.2008 (стр. 13) 26 лютого 1921 року, трагедія у Великій Олександрівці
Закінчення. Початок у № 14. Дійсно, спробуй не потрапити «на слизьке», коли «у В. Олександрівці ніяких реальних сил немає, ...органи Радвлади і політорганізації тероризовані Махно, міліція розбіглася, настрій обивателів ворожий. Залишатися у В. Олександрівці, не маючи у розпорядженні ніяких озброєних сил, не виявляється можливим». Тому через день Аккерман вирішив розпустити волосний виконком і створив волревком, а паралельно – революційну трійку, яку й очолив особисто. Водночас з центру зажадали «реальну силу», щоб «проводити крупну операцію». Проти кого ревкомівці збиралися проводити ту крупну операцію у Великій Олександрівці, коли Махно давно вже відійшов до Приазов’я? 9 березня («батько» саме тоді бився з «червоними» неподалік рідного Гуляй-Поля) ревтрійка скликала засідання (тобто сесію) Великоолександрівської сільради. На нього з’явилося 44 члена (тобто депутата). Одразу без обговорення ухвалили розпустити сільраду і владу передати ревкому. А далі... Далі слово узяв член ревтрійки Матковський. Він пред’явив отетерілим сільрадівцям (яких уже «розпустили») ультиматум, аби вони протягом 5 хвилин видали «лиц, учавствующих в предательстве сотрудников и в убийстве махновцами». Важко навіть уявити собі закляклі обличчя великоолександрівців. Кого вони мали видавати? Але час невблаганно минав... І «по истечении данного срока через 5 минут никто из членов не указал на заподозренных в предательстве совслужащих в руки махновцев, за невыдачу виновных в предательстве арестовать весь совет, который за 5 минут подлежит расстрелу». Потім у документах – перелік осіб, що підлягали розстрілу: Говорун, Марниченко, Михайленко, Яценко, Бугач, Головатий, Чехуцький... Усе чітко, по-більшовицьки – «учёт и контроль» – прізвище, ім’я, по батькові, дата, підписи головуючого, секретаря. Помилували одного – Пономаренка Василя, бо той колись переховував когось із більшовицьких активістів. Відтоді засідали щодня. Протоколом № 9 «совершенно секретно» винесли вирок ще 14 особам «ввиду доказанности участия их в махновском движении» – розстріляти, а майно конфіскувати. Знову список. Із 14 нещасних – дві жінки: Божко Ніла Іванівна та Гнєздовська Феодосія Кононівна. Дехто тікав галасвіта від такої «влади робітників та селян». З такими теж не церемонилися: «имущество конфисковать, а их объявить вне закона со всеми вытекающими последствиями». Наприклад, 19 березня у додаток до попередніх поза законом оголосили ще 8 осіб «как главарей бандитов и активных участников антисоветского движения». Наступного дня, «рассмотрев список вредных (що малося на увазі під цим поняттям? – Прим. авт.) гр. Б. и Мал. Александровки принимавших активное участие в выдаче коммунистов и совработников... а также принимая во внимание сильное развитие бандитизма в данном районе постановили: по отношению к вышеуказанным лицам применить высшую меру наказания расстрелять и имущество конфисковать». «Вищезазначеними» виявилися 22 «вредных» громадянина, серед яких Дармастук, Старчеус, Сковородка, Вишкварка, двоє Дудок і так далі, серед них три жінки. Важко нині достеменно назвати число жертв як махновського, так і більшовицького терору у Малій та Великій Олександрівці навесні 1921 року. Безсумнівно лише, що наскок Махна був використаний новою владою для придушення опору українського селянства політиці продрозверстки, яка невдовзі привела до страхітливого першою голодомору 1921–1923 років. Так, архівні документи початку 1921 року рясніють секретними чекістськими донесеннями: «настрій селян ненадійний», «ставлення до Радвлади байдуже, у багатьох селах вороже», «селянство від підтримки Радвлади відверто ухиляється», «комунізм у селянській масі викликає негативний бік», «настрій селян незадовільний», «настрій селянства до радянської влади ворожий», «населення налаштовано контрреволюційно» тощо. Із сусіднього села Качкарівка особливий відділ таємно повідомляв, наприклад, що там «отношение крес-тьян к Соввласти очень враждебное в связи с изъятием развёрстки. Большинство крестьян рады приходу Махно, они говорят, что Махно правильно идёт, а Соввласть грабит и нам ничего не дает... к Красной Армии и к самим красноармейцам отношение очень враждебное. Вообще в селе Качкаровке большая деорганизация, милиция пьянствует и к делам относится плохо. Коммунистическая ячейка в селе халатно относится к делу, крестьяне даже не знают о существовании таковой». Буквально за місяць до подій у Великій Олександрівці місцевий агент попереджав: «настрій селян натягнутий до радвлади, організація до повстання. Мета повстання з’ясована не дати розверстку і здійснити терор над комуністами». Отже, поява Махна стала свого роду сірником у трагедії, що розгорнулася. Насамкінець зазначу, що наприкінці 1980-х років із архівної теки з документами про вищезгадані події у Великій Олександрівці зникли три протоколи засідання саме отих зловісних ревтрійки з ревкомом. Невже хтось тоді «замітав сліди»? |