Гіркі пігулки лікують – на відміну від солодких обіцянок

10 грудня Херсон відвідав канди­дат у президенти України Арсеній Яценюк. Була прес-конференція для місцевих ЗМІ, був виступ на площі
в центрі міста – перед сотнями людей.

Я свідомо не написав «один з кандидатів у президенти». Їх дійсно – чи ледве не легіон. І всі вони – ну прямо багатообіцяючі ангели в плоті. І лише його одного... страшно слухати. Не докір це, а вища похвала людині, яка відкрито, своїми словами називає те, у порівнянні із чим легендарні авгієві стайні – хірургічно чисті. Так, наші реа­лії в оголеному виді страшні своїми каліцтвами. Але, судячи з виступів Яценюка в Херсоні (як і з інших його промов), оголення виразок нинішніх українських реалій для Арсенія Петро­вича – не самоціль. Адже відразу ж звучать реальні шляхи виправлення ситуації. Та – що важливо! – реальні, а не казково-популістські строки цього виправлення.

- Чи повернете ви всім, ставши президентом, «юліну тисячу»?

У відповідь – ніяких «що ви, що ви, звичайно, звичайно!» Ні, відповідь була іншою – гіркою. Але гіркою, як пігулка, що дає надію на видужання. «Зараз в Україні таких грошей немає! Країну загнали в багатомільярдні борги на багато років уперед. Але гроші в країні є – величезні гроші. Потрібно лише навести порядок, змусити (просити – уже давно не спрацьовує) олігархів, власників величезних заводів чесно платити податки. Завдання архіскладне, але не виконати його – не можна.

- Як боротися з корупцією? Нинішні силові структури – ГПУ, МВС, СБУ – у своїй боротьбі з корупцією нагадують барона Мюнхгаузена, що за волосся витягав себе з болота. У нього вийшло, у них – не вийде: самі наскрізь пронизані. Але вихід є, таким же шляхом 75 років тому пішли в подібній же ситуації в Америці. Там знайшли людей, для яких війна з корупцією стала сенсом життя. Вони ввійшли до складу Антикорупційного бюро, робота якого радикально поліпшила ситуацію в США. Такі люди є й у нас, потрібна лише воля.

Найважливішим, з погляду авто­ра цих рядків, питанням з тих, що пролунали в адресу Арсенія Яценюка в Херсоні, було наступне: «Не секрет, що риба з голови гниє. Як не секрет і те, що в нашій країні все “прогнило” від верху до низу. Як бути президентові в такій ситуації?» Відповідь пролунала, яка варта уваги: «Для початку президент повинен собою явити приклад порядності. Як особистість – він політик, але не бізнесмен. І настільки ж категорично він повинен відокремити вищих політиків від бізнес-інтересів і великий бізнес – від політики. Тоді процес зміни системи влади в країні стане двостороннім – як з боку керівників держави, так і з боку рядових громадян». Здається, такі плани обнадіюють. Якщо «простий» українець, втомлено піднявши голову «догори», раптом зрозуміє, що там вживають дієві спроби навести порядок (але тільки на ділі – слова вже осточортіли!) він обов'язково зробить крок назустріч порядку. Тому що так, як нині, жити вже неможливо. Демонтувати «мінне поле» недовіри між «верхами» і «низами» в Україні вкрай непросто. Набагато простіше обіцяти «уже завтра» підвищення пенсії, стипендії й зарплати.

Та хіба є хоч якась користь з тих обіцянок?..