Архив
 |
 |
 |
|||
|
|
|||||
последние номера
Издания:|
|
| Архив / 2008 / Гривна-СВ / № 1 / Ігор Яковлєв: «Я вважаю себе щасливою людиною» |
|
Ігор Яковлєв: «Я вважаю себе щасливою людиною»Надія КУСТОВА // Гривна-СВ № 1 (373) 30.12.2008 (стр. 3) Офіційним приводом для зустрічі з першим заступником голови Херсонської обласної державної адміністрації Ігорем Яковлєвим стало вручення йому державної нагороди – ордена «За заслуги» ІІІ ступеню за реалізацію Програми Президента щодо національного усиновлення. З іншого боку, напередодні Нового року хотілося поспілкуватися з цією людиною не як з чиновником, а як з цікавою особистістю. Бо відомо, що успіхів у будь-якій справі можна досягнути тільки тоді, коли маєш до неї душевний хист
- Ігоре Олеговичу, мабуть, приємно отримати державну нагороду за таку важливу роботу, як опікування долями дітей? - Дійсно, коли 24 листопада вийшов Указ Президента, присвячений підбиттю підсумків Року національного усиновлення в Україні, серед номінантів, які були в ньому відмічені, значилося й моє прізвище. Це було дещо несподівано, а тому ще більш приємно. Але хочу одразу сказати, що я був відмічений як один із керівників цього проекту, над яким працювала велика команда фахівців, що теж отримали відзнаки. Наприклад, керівник обласної служби у справах дітей Наталя Іваненко отримала звання «Заслужений працівник соціальної сфери». У цьому ж указі були відмічені голови райдержадміністрацій, прийомні батьки, усиновлювачі. Тож якщо казати про підсумки цієї роботи, то головне, що за останні три роки вдалося змінити ставлення громади до цього питання. Це було, мабуть, найважче. Нарешті усі усвідомили, що інтернатний заклад – це місце тимчасового перебування дитини і що родину ніхто і ніщо не зможе замінити. Тож головна мета держави – знайти кожному таку родину. Важливо, що нам вдалося розібратися з джерелами походження соціального сирітства. Це коли суди вимушені приймати рішення про позбавлення батьків права виховувати дитину. У 70% випадків такі родини проживають у сільській місцевості, тому стало зрозуміло, що цю біду треба долати починаючи з найнижчого рівня – громади села чи селища. Коли нам казали, що питанням профілактики соціального сирітства нікому займатися, не ви-стачає соціальних працівників, то ми поставили за мету у кожному населеному пункті сформувати команду людей, які мають нести відповідальність за те, що відбувається навколо них. До таких груп увійшли дільничні інспектори, вчителі, фельдшери, депутати місцевих рад… Саме вони перші реагують та займаються тими складними ситуаціями, що виникають у родинах. Роблять усе можливе, щоб дитина залишалася в сім\'ї. У наступному році ми займемося вирішенням ще однієї важливої проблеми. З’ясувалося, що в області є 98 випадків, коли рідні брати й сестри живуть у різних інтернатах, дітей просто відірвали один від одного. Це неправильно й неморально! Треба покласти цьому край. - Не секрет, що зараз багато родин опинилися в складних економічних умовах, люди втрачають роботу. Чи не спровокує це нову хвилю соціального сирітства? - Щоб такого не відбулося, зараз ми розробляємо програму підтримки таких родин. Бо вже давно доведено, що державі вигідніше надавати допомогу конкретній дитині чи родині, ніж фінансувати утримання дітей у інтернатному закладі. Ми прорахували, що безпосередньо на дитину витрачається в кращому випадку третина грошей, решта йде на утримання апарату, самої системи. Це якщо казати про гроші. Якщо ж подивитися на проблему з того боку, що у дитини є шанс залишитися у родини, то це велика справа. - Реформування системи інтернатних закладів – дуже складний процес. Мабуть, є опір з боку колективів таких установ? - Люди побоювалися, що залишаться без роботи. Але є чітка позиція – навмисно ніхто закривати інтернати не намагається. Вони відіграють дуже велику роль, але є стратегічна мета – скоротити кількість дітей, що там перебувають, знайти їм родини. Тож якщо попит на такі установи буде зменшуватися, а така тенденція є, то ми просто перепрофілюємо подібні заклади. - Ваша робота – це неабияке психологічне навантаження, тому що ви стикаєтеся з великою кількістю проблем інших людей. Як ви зазвичай відновлюєте свої душевні та фізичні сили? - Жодну роботу гарно не зробиш, не маючи до неї особливого ставлення. У багатьох випадках те, чим я займаюся на державній службі, перетинається зі сферою моїх особистих захоплень. Якщо ми кажемо, що у молоді треба виховувати патріотизм, пропагувати здоровий спосіб життя, то треба й самому поділяти ці принципи. Наприклад, я великий прихильник активного відпочинку. З 1995 року займаюся гірськими лижами. Обов’язково поїду відпочивати у гори і цією зимою. Мене не цікавлять дорогі курорти – важлива атмосфера, відчуття траси, спілкування з друзями. Влітку дуже полюбляю відпочинок на яхті, разом із командою друзів беру участь у регатах різного рівня. Дуже поважаю полювання, але тихе – збирання грибів. Важливу роль у моєму житті посідає родина. У мене двоє дорослих синів, дружина, з якою ми разом у прямому сенсі з дитячого садочку. Вони допомагають мені бути щасливим. - Мабуть, я не помилюся, згадавши, що з вашої та Володимира Макухи ініціативи у Херсоні з’явився музичний фестиваль «Крок у майбутнє». Серед основних його принципів – відмова глядачів і виконавців від паління та алкоголю... - Гарна рок-музика – теж моє захоплення, тому ідею долучити молодь до усієї палітри світової рок-музики я одразу ж підтримав. Зараз можна вже впевнено говорити, що фестиваль відбувся як подія, його помітили, про нього говорять. Дуже важливо, що багато людей відмітили й підтримали його умову – відмову від алкоголю й тютюну. Хоча з пошуком грошей та спонсорів у цьому сенсі було дещо складно. Виробники пива, горілки, цигарок залюбки готові були нас підтримати, але ми відмовилися, бо це суперечить принципам фестивалю. - Що б ви хотіли побажати собі напередодні Нового року? - За великим рахунком, у мене є все, про що можна мріяти. Я вважаю себе щасливою людиною, яка виборола для себе право займатися тим, що подобається, спілкуватися здебільшого з тими, з ким хочеш, а не з ким потрібно. Тим не менш своїм близьким я бажаю здоров\'я та впевненості. Нехай наступаючий рік буде щасливим для кожної дитини, людини, родини. - Дякую за бесіду, зі святами вас. |