Архив
 |
 |
 |
|||
|
|
|||||
последние номера
Издания:|
|
| Архив / 2005 / Гривна-СВ / № 42 / Феномен Жарова |
|
Феномен ЖароваГалина КОКОСТІКОВА // Гривна-СВ № 42 (205) 14.10.2005 (стр. 5 вкл.) Дехто стверджує, мовляв, гумористи – народ похмурий. Я переконалася при багатьох зустрічах: це зовсім не так. Гумористи – це і люди-оптимісти, з ними легко, приємно спілкуватися. З одним доля звела мене – народним артистом СРСР Михайлом Жаровим
На власні очі бачила, як радісно, натхненно, весело може працювати людина, створюючи той чи інший образ, заряджаючи інших лише позитивними емоціями. Моя розмова з відомим актором наче й носила «серйозний» характер, однак пересипав він її анекдотами, гуморесками, по-доброму іронічними нотками. Уже згодом, коли телефонувала актору в Москву, поздоровляючи із вдало зіграними ролями у кінострічках, у слухавці чула бадьорий, притаманний лише Жарову веселий, піднесений голос. Нижче – одна з наших розмов. - Михайле Івановичу, на ваш погляд, хто найяскравіша і найпрекрасніша актриса вітчизняного кіно? - Фаїна Раневська. - Як ви прийшли в кіно? - Завдяки революції. Хлопчиськом з московської околиці, побувавши у театрі Зіміна (був такий оперний театр у Москві), захопився ним і, переступивши його поріг, став артистом. Згодом потрапив у масовку історичного фільму (знімав режисер Ханжонков), потім – перший художній фронтовий театр у громадянську війну, перші зйомки в кіно… Виходить, мистецтво не може на мене поскаржитися – з юнацького віку я йому не зрадив. А це багато важить! І Жаров посміхається. А в моїй уяві пропливали кінострічки німого кіно – «Аэлита», «Папиросница из Моссельпрома», «Мисс Менд», «Человек из ресторана». Фільми 1920-х років! У них глядачі побачили ставного, з густою шевелюрою, великими очима зовсім юного Михайла Жарова…- А що для вас головне в партнері? - Професіоналізм. А ще – повага до тих, з ким працюєш. В людях ціную розум, добро. А робота наша – то вічна напруга нервів. Глядач завжди від нас чекає дива, а в житті частіше, як і в кіно, зустрічаємося зі смутком. - Михайле Івановичу, ви багато знімаєтесь у кіно, ваші герої поєднують гумор, трагедійність, лірико-іронічні фарби. Однак чим головним ви відзначили б їх? - Народністю. Мої герої – люди широкої натури, спритні, винахідливі, сміливі. Наші телефонні розмови з Михайлом Жаровим тривали. Того разу він хворів. Однак бадьоро зауважив:- Пам’ятаю Херсон і його кавуни. Прекрасний, сонячний край, мої вітання мешканцям його! Зараз я більше сил зберігаю для роботи у Малому театрі. Кінорежисери не забувають. Є деякі пропозиції. І знов у моїй уяві Жаров – герой кінострічок «Петро І», «Иван Грозний», «Богдан Хмельницький», «Путівка в життя». Багата палітра! Який образ не взяти – головний чи епізодичний, історичний чи сучасний, позитивний чи негативний – в усьому органічний, правдивий, життєвий герой. У кожній ролі пізнаємо Жарова завдяки інтонації, руху, голосу…Він був комедійним і драматичним актором – завидна акторська доля! Вона яскраво сплелася із словом «любов», бо його любили мільйони глядачів нашої країни. |