Банківський гоп-стоп

Валютні кредити, які враз стали непосильними для тих, хто їх виплачує, перетворилися на справжні зашморги. А представники деяких банків продемонстрували, що можуть бути не тільки люб’язними та запопадливими, а й дуже жорсткими й зухвалими.

Наприкінці квітня минулого року Руслан Кузьмін уклав кредитно-заставний договір з одним із херсонських банків і придбав у кредит автомобіль. Він був для нього не розкішшю, а засобом пересування, адже молодий чоловік обіймав у фірмі посаду начальника відділу продажів, і транспорт був йому вкрай необхідний для роботи.

Але грянула економічна криза.

- Я не міг виплачувати повністю і тіло кредиту, і відсотки, але платив щомісяця від 100 до 200 доларів, хоч мав би платити 328 доларів, – пояснює позичальник.

Ситуація ускладнювалася ще й тим, що у сім’ї Кузьміних з’явилася дитина.

Намагалися якось вийти з ситуації, що склалася. Хотіли продати машину, але виявилося, що в ціні вона впала до мінімуму і не перекриє борг. Крім того, продавши її, Руслан міг би залишитися без роботи – вона вимагала постійних роз’їздів.

11 червня нинішнього року Руслану подзвонили. Чоловік, представившись співробітником банку, сказав, що фінансова установа готова піти назустріч і зробити реструктуризацію заборгованості, про яку багато разів просив Руслан. Для цього треба з’явитися до банку й оформити документи та перевірити заставне майно.

Наступного дня молодий чоловік разом з дружиною Вікторією поїхав у банк. Там їх зустріли двоє працівників, один з яких попросив показати технічний паспорт для звірки з договором, а другий – ключ від машини, щоб зробити фото показань електронного спідометра. Сівши за кермо, він зробив знімок, вийняв ключі від авто і несподівано поклав собі в кишеню. Документи на машину власникам теж не повернули.

Шок, який пережила сімейна пара, описати неможливо: «Що це означає? Що ви собі дозволяєте? Як ви поводитеся?».

І тут Кузьміним прямим текстом сказали: «Або ви до кінця тижня повністю оплачуєте вартість машини, або з понеділка вона піде з молотка».

- Я ніколи не переховувався від банку, завжди тримав з ним контакт і був упевнений, що мою проблему цілком можна вирішити, – розповідає Руслан Кузьмін. – А вийшло так, що насправді залишився ні з чим. Про те, як продають банки машини, напевне, вже багато хто чув. Авто вартістю $ 20 тисяч продають за 5 тисяч. Той, хто брав кредит, залишається боржником, а хороші дяді-банкіри чи їхні знайомі із задоволенням катаються на цих, скажемо так, «безплатних» машинах.

Ніяких документів Кузьміну на руки не дали, а лише запропонували підписати якийсь папірець, та він категорично відмовився це зробити. Ввечері, трохи оговтавшись від пережитого, Руслан звернувся в районний відділ внутрішніх справ. Але через десять днів одержав відмову у порушенні кримінальної справи.

- Цікаво, що за цей час мене ніхто не викликав до міліції, не опитав ні мене, ні свідків. А вони були, бо я робив спробу забрати свою машину. До речі, з’ясувалося, що на стоянці її немає, вона була в іншому місці. На мої вимоги вважати це угоном і протизаконними діями в міліції також не відреагували, – пояснює Кузьмін.

Та це був лише початок усіх його проблем. Оскільки робота Руслана була пов’язана з роз’їздами на машині, якої у нього вже не було, через два тижні його попросили піти з фірми, бо своїх обов’язків він виконувати не міг. Після всього, що відбулося, у його дружини підстрибнув тиск. За останні тижні молода сім’я зіпсувала не лише багато нервів, але й витратила чимало коштів на те, щоб стабілізувати здоров’я Вікторії. Оскільки вона годує дитину груддю, лікування було ускладненим.

Та й на цьому проблеми не закінчились. З’ясувалося, що банк, який забрав у подружжя машину, без відома Вікторії знімав з її рахунку кошти, які держава перераховувала на утримання дитини. Коли ж вона почала виставляти банку претензії, отримала таку відповідь: «Соціальні кошти банк списав на погашення кредиту». Молода мати спробувала заперечити: «За ці кошти я мала купувати харчування дитині. Ви не мали права забирати соціальні кошти!». Але їй було сказано: «Соціальними коштами гроші вважаються на рахунку соцзабезу, а на вашій карточці – це ваша власність, яку банк має право направляти на погашення заборгованості по кредиту».

Глава сім’ї зробив 8 спроб влаш­туватися на нову роботу. Але в 7 випадках йому відмовили лише на тій підставі, що у нього немає автомобіля.
- Чи оскаржували ви постанову про відмову в порушенні кримінальної справи? – запитую Руслана.

- Звичайно, ми подали скаргу до суду. Просимо скасувати незаконну постанову про відмову в порушенні кримінальної справи і порушити проти винних кримінальну справу. Але на перше судове засідання прокурор не прийшов. Наступне слухання перенесене на 30 серпня. У боротьбі за праведливість мені допомагає обласна організація антиколекторів та правозахисників «Ваша надія». Знайомство з нею дало розуміння: від банку постраждав не я один, нас – сотні тисяч по всій Україні. Мовчати про це не можна, треба боротися з беззаконням.

Коментар спеціаліста

Федір Олексюк, голова координаційної ради асоціації антиколекторів та правозахисників України «Ваша надія» (адреса Херсонської обласної організації антиколекторів та правозахисників «Ваша надія» – Херсон, вулиця Миру, 18, офіс 52, телефон 8(095)288-61-04):

- До нас звернулися більше трьох тисяч громадян. Тисячі позичальників і вкладників залишилися сам на сам зі своїми проблемами і тиском колекторів, а в багатьох випадках – і шахрайством банківської системи. Ми розуміємо, що з банками мати справу дуже непросто, що битва з ними лише розпочалася. Та ми налаштовані на боротьбу до переможного кінця. Скільки б часу вона у нас не забрала. Впевнений, можна добитися кредитних канікул.