«Аметист» бере курс на... вітер
Василь ПІДДУБНЯК // Гривна-СВ № 43 (50) 26.10.2002 (стр. 3)
Цюрупинський завод «Аметист», збудований для виробництва нестандартного складського обладнання у 1998 році і через п’ятирічку доправлений до банкрутства, готовий сказати своє вагоме слово у вітчизняній вітроенергетиці
Флагман Міністерства суднобудівної промисловості сів на мілину разом з усією галуззю. На щастя, його не розтягли «благодійники», як це сталося з паперовим заводом. Однак в цехах підприємства запанувала мертва тиша. Розбудити її взялося нове керівництво – ВАТ «Машинобудівний завод “Аметист”». На підприємстві за участю досвідчених фахівців розроблено антикризову програму, якою передбачено випускати не ящики для яблук чи «стріли для охоронників», а сучасні (поки що експериментальні) вітроенергетичні модулі «Вітрила». «Цей модуль є альтернативою стандартним роторним схемам, – кажуть розробники антикризової програми. – Їм будь-який вітер до снаги: при малому крутяться, при штормовому – не падають. Від оригінального модуля (на подібні переходить Західна Європа) можуть працювати насоси для перекачування нафти і води, компресори і нагрівачі, автономні електростанції (насамперед, у фермерських садибах). Зрештою, завдяки «Вітрилам» можна створювати цілі автономні енергоблоки у житлових мікрорайонах і навіть багатоповерхових будинках».
Стратегічним напрямком може бути застосування модуля у часи пікового навантаження на електромережу. Та чи вдасться «Аметисту» самотужки «напнути» свої «Вітрила»? «На жаль, ні, – зізнаються заводчани. – Для виготовлення експериментальних зразків модулів “Вітри-ла 4/5” і “Вітрила 8/5”, їх монтажу і випробування потрібно як мінімум 100 тисяч гривень. Це одне. Друге: без підтримки антикризової програми з боку обласної державної адміністрації (мова про створення сприятливого інвестиційного клімату) регіональні програми розвитку нетрадиційної вітроенергетики так і залишатимуться на рівні розмов».
|