А віз і нині там...
Олена СКРИПЧЕНКО // Гривна-СВ № 7 (326) 08.02.2008 (стр. 13)
«Наприкінці грудня 1977 року десь прорвало колектор водопроводу, і на вулицю Кооперативну в селищі Комишани ринула вода. Рух транспорту було паралізовано. Можна було б перечекати до весни, коли зійде льодове нашарування штучної ріки, однак чекати ніяк не можна. Треба під’їжджати до паливного складу і брати вугілля для продажу населенню. Найбільш дивно те, що працівники управління водоканалізації оглядали це місце, а потім зникли і більше не з’являлися».
Цим рядкам у нинішньому році виповнюється 3 десятиліття – замітка була надрукована в «Наддніпрянський прав-ді» у 1978-му. На жаль, час не владний над комунальними службами. Як не працювали вони належним чином, так і не працюють. «Аварійку» жителі вимушені чекати не одну годину, а у разі пориву каналізації у дворі багатоповерхівки люди іноді повинні «скинутися по рубчику» на те, щоб сантехніки виконали свої службові обов’язки. До речі, у січні вже року нинішнього жителі будинку № 8 по Бериславському шосе потопали у фекаліях більше двох тижнів! Стався порив каналізації у дворі. Антисанітарія (адже на підошві взуття можна принести що завгодно до оселі) не турбувала ані ЖЕК, ані водоканал. Допомогли погрози жителів перекрити рух автотранспорту – порив було ліквідовано. Таких фактів і по місту, і по області, мабуть, чимало. Обурюємося, чекаємо змін на краще, сподіваємося, що труднощі тимчасові, але йдуть роки, а роботі комунальних служб до бездоганності дуже далеко.
малюнок Віктора ХМЄЛЯ
|