Архив
 |
 |
 |
|||
|
|
|||||
последние номера
Издания:|
|
| Архив / 2005 / Гривна / № 40 / А якби уряд за яйця взявся б?! |
|
А якби уряд за яйця взявся б?!Василь ПІДДУБНЯК // Гривна № 40 (560) 29.09.2005 (стр. 2) Понад три десятка різних громадських організацій звернулися до Віктора Ющенка з проханням ініціювати призначення на посаду віце-прем’єр-міністра з аграрних питань Леоніда Козаченка. Леонід Петрович – без п’яти хвилин головний «селянин» країни. Адже кого ставити на цю посаду, як не свого радника?
Хоч би для себе вродилоЛеонід Козаченко і за правління Кучми теж обіймав солідні державні пости. А потім опинився у в’язниці, де відсидів три місяці. Каже, що кинули за грати «не за зерно, а за створення Аграрної конфедерації». Може й так…Кучма Козаченка від конфедерації не відлучив. І тепер Леонід Петрович взявся за старе – відновлює цей громадський орган. На Херсонщині це сталося у Таврійську – в актовій залі управління Північно-Кримського каналу, куди гість прибув у супроводі голови облдержадміністрації. На зустрічі з журналістами він висловив своє бачення проблем сільського господарства. Ось деякі з думок. - Стан сільського господарства дуже складний. На сьогодні посіяно менше 30% озимих культур до передбаченого планом. Таких низьких темпів ми не мали за останніх 14 років! Це створює певну небезпеку. Навіть якщо докласти всіх зусиль, то залишиться величезна кількість незасіяних полів. Наступного року виникне проблема з вирощенням хоча б такої кількості урожаю, яка необхідна для внутрішнього ринку, не кажучи про експорт. Плі – По уряду Тимошенко! - Той уряд шукав не шляхів вирішення проблем, а ворога, який ніби створював проблеми для уряду. З точки зору популізму це діяло ефективно. Народ вірив, що навесні не стало м’яса, тому що була змова його виробників. Друга змова була пов’язана з різким зниженням цін на молоко, третя – з цукром, четверта – із зерном… Ще одна змова була банкірів, які навесні не хотіли кредитувати сільське господарство. Тобто йшло перекладення проблем у державі на фіктивного ворога. Це була велика помилкова політика. Вона створювала атмосферу недовіри і відтік капіталу з галузі. Інша проблема була пов’язана з ручним управлінням. У попередні роки включалося ручне управління,і ми дуже критикували уряд Януковича. Але того, що робилося у поточному році, ніхто не очікував. Третя проблема – недостатнє фінансування агропромислового комплексу. Маючи величезний потенціал у галузі, ми його реалізовуємо менше як на 20%. Тут вже треба ставити крапку. Ініціатива знизу- Я не ініціював пропозицію Президентові на призначення мене віце-прем’єр-міністром з аграрних питань. Мене включили у списки претендентів на цю посаду в першу чергу тому, що понад 30 різних об’єднань понаписували свої прохання і звернення до Президента, до прем’єр-міністра… Звичайно, я якось зобов’язаний цим людям, які хочуть, щоб я був у складі нового уряду. Змінити сьогодні ситуацію в агропромисловому комплексі можливо тільки серйозно скоригувавши аграрну політику. Це можна зробити з людьми, які мають дещо іншу ментальність. Я говорив про помилки, допущені попереднім урядом. Я багато втратив часу у розмовах з прем’єр-міністром (Юлією Тимошенко. – Прим. авт.) про те, що так не можна робити. Треба довіряти бізнесу. Держава ніколи на своїх плечах не винесе такі зобов’язання перед сільським господарством, щоб мати позитивний результат. Тільки у відновлення основних засобів сільського господарства треба вкласти понад 400 мільярдів гривень! За який час держава може це зробити зі своїм бюджетом? Мабуть років за 50. А якщо це буде приватний капітал і будуть сприятливі умови, то справа піде… До речі, торік $ 472 мільярди інвестовано у сільськогосподарське виробництво у глобальному масштабі, а в Україні – всього $ 312 мільйонів. Україна навіть не увійшла у першу двадцятку країн, в які поступали серйозні міжнародні інвестиції. Ще одну цифру наведу. Сьогодні є понад $ 5 трильйонів вільних коштів у світовій банківській системі. Ці кошти миттєво впадуть туди, де вони можуть примножитися і контролюватися. В Україні вони можуть не подвоїтися – вдесятиритися. Кинули дівчат на пшеницю…- Ми втратили близько 700 мільйонів гривень, заборонивши продавати пшеницю з кінця червня до початку вересня і навіть трохи пізніше. Коли уряд заблокував торгівлю зерном, оголосивши у червні, що всі мають купувати його по 690 гривень за тонну, тоді ціна на нього була у межах 560–600 гривень. За такою ціною можна було б експортувати не менше 1,5 мільйона тонн зерна. І для даної мети були залучені величезні обігові кошти зарубіжних банків. Але цього не дали робити. Оскільки приватні трейдери не купують зерно, то це роблять дві державні структури – ДАК «Хліб України» і Держрезерв. (До речі, відкрию таємницю: ці структури щороку завдають державі на мільярд гривень збитків). Уряд сказав, що тільки ці структури викупляють зерно. Було дане завдання: за два тижні терміново зв’язатися з послами України в інших державах, терміново взяти з педінститутів дівчат, які добре володіють іноземними мовами. Посли додумалися: цим дівчатам будуть дзвонити, давати телефони імпортерів, а дівчата вже домовлятимуться про експорт хліба. Смішно? Але ж було! Про нас подумали, що ми божевільні. Це при тому, що Україна претендує на входження у п’ятірку найбільших у світі експортерів зерна. Так тривало, наголошу, до початку вересня. За даний проміжок часу (святе місце пустим не буває) Росія, Казахстан активно вийшли на цей сегмент світового ринку, продали своє збіжжя. А ми сьогодні нічого не можемо зробити. Ми дуже збили ціни. Нині по Україні середня собівартість пшениці третього класу складає 410 гривень, а продається по 360. Середній збиток по Україні від торгівлі зерном складає 17%. Така ж або схожа ситуація була і з цукром, і з м’ясом. Єдине, в чому вдалося переконати прем’єр-міністра – не братися за яйця. Постанова Кабміну була і по цьому питанню. І якби її прийняли, ми мали б дефіцит і яєць. фото автора |